Розділ 2
ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.О. КАРАВАЄВА
2.1 Гімназійні і студентські роки. Участь В.О.Караваєва в роботі
Київського товариства дослідників природи
Наукова спадщина В.О.Караваєва останнім часом все більше і більше привертає
увагу істориків науки. Він зробив вагомий внесок в організацію досліджень під
час зоологічних експедицій, в стінах наукових закладів винайшов нові методичні
підходи, публікував наукові досягнення на різних мовах світу, залучав широку
громадськість до дослідницької праці, організовував науково-дослідні роботи в
зоологічних установах, поширював на весь світ зоопсихологічні дослідження. На
жаль, як показали дослідження, наукова спадщина В.О.Караваєва досі належним
чином не оцінена, як і не розроблена його біографія [105]. Яскрава фігура
В.О.Караваєва в історії зоологічної науки кінця ХІХ - першої половини ХХ
століття, визначного українського зоолога і мандрівника заслуговує на вдячність
і значно більшу увагу нащадків, яким вчений залишив свої наукові здобутки.
Все життя В.О.Караваєва було тісно пов’язане з Україною. Він народився у родині
лікаря у Києві. В цьому місті він закінчив гімназію і природниче відділення
фізико-математичного факультету університету Св. Володимира. Тут він слухав
лекції прославлених професорів: з ботаніки - С.Г.Навашина, з зоології -
М.В.Бобрецького, О.О.Коротнєва, В.К.Совінського. Але найбільший вплив здійснив
на нього Микола Васильович Бобрецький (1843-1907) – вітчизняний зоолог, учень
О.О.Ковалевського, завідувач кафедри зоології Київського університету, якийсь
час і його ректор, пропагандист дарвінізму [11].
Основні роботи М.В.Бобрецького присвячені ембріології безхребетних тварин. Його
дослідження ембріонального розвитку та анатомічної будови поліхет,
членистоногих (ракоподібних і комах) та молюсків підтвердили правильність
теорії зародкових листків, розробленої основоположниками еволюційної
порівняльної ембріології О.О.Ковалевським та І.І.Мечниковим. Автор першого
російського підручника для університетів “Основи зоології” [13], який видавався
двічі (1884 і 1890) і “Підручника зоології”, який теж витримав декілька видань.
Виступав проти ідеалістичних поглядів у біології [11, С.77]. Слухаючи блискучі
лекції М.В.Бобрецького, Володимир Опанасович захопився ембріологією. Під
безпосереднім впливом М.В.Бобрецького В.О.Караваєв виріс у визначного вченого.
1-го червня 1890 р. Володимир Караваєв отримав призначення на посаду лаборанта
Зоологічного кабінету Київського університету. Саме з цього моменту
розпочинається його наукова і освітянська діяльність в галузі ембріології
безхребетних. Заняття його були надзвичайно успішними. Невдовзі побачила світ
його перша стаття, присвячена ембріології твердокрилих (клопу-солдатику) “К
эмбриональному развитию Pyrrhocoris apterus” (1892) [38]. Аналіз цієї статті
буде представлений в підрозділі 3.1.1. про внесок В.О.Караваєва в розвиток
ембріології безхребетних.
Згодом, В.О.Караваєв отримав посаду асистента на кафедрі зоології
фізико-математичного факультету університету Св. Володимира в Києві і працював
тут до 1898 року. Його праці в цей період стосуються різних груп безхребетних
тварин, зокрема, радіолярій, клопів і мурашок. В.О.Караваєв працював дуже
багато, з великим захопленням [122].
Особливо тісно діяльність В.О.Караваєва була пов’язана з Київським товариством
дослідників природи (КТДП) [107]. Вступив він до нього 26 квітня 1890 року.
Саме тут були написані перші праці Володимира Опанасовича, саме тут він
розгорнув активну наукову діяльність в галузі ембріології безхребетних разом з
іншими видатними зоологами, серед яких – О.О.Ковалевський, М.В.Бобрецький,
В.В.Заленський, О.О.Коротнєв, М.І.Кричагін, В.П.Поспєлов, Б.О.Сварчевський та
інші [111].
Виникнення наукових товариств у другій половині ХІХ ст. було пов’язане із
розв’язанням нових завдань, що поставали перед вченими в результаті організації
нових форм і методів дослідження природи. Саме за допомогою наукових товариств
розповсюджувалось всі нові та прогресивні, надбання тогочасної науки.
Товариства запроваджували нові дослідження, які відповідали вимогам часу,
сприяли об’єднанню вчених у пореформеній Росії, визначали розвиток головних
напрямів природознавства другої половини ХІХ століття. Саме ці завдання у
діяльності наукових товариств мають першочергове значення при характеристиці
Київського Товариства дослідників природи (КТДП), яке було створене за
ініціативою 22 викладачів Київського університету ім. Св. Володимира 15 лютого
1869 року [113]. Мета створення Київського Товариства дослідників природи
полягала у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень у всіх галузях
природознавства, у підготовці наукових кадрів, у розробці багатьох
господарських проблем колишньої Росії. В той же час КТДП сприяло розвитку
природничої освіти на Україні, популяризації природничих знань, організації
професійної освіти, виставок, музеїв та ін.
На честь десятирічної діяльності КДТП М.В.Бобрецький підготував звіт про роботу
товариства, який був опублікований у “Записках КТДП” як “Записка про
десятирічну діяльність Київського товариства дослідників природи (1869-1878)”
[12]. У статті автор відзначив, що “в перші роки свого існування КТДП зростало
досить швидко, і на кінець першого п’ятиріччя кількість дійсних членів
Товариства досягла своєї найбільшої цифри (106 дійсних членів), біля якої воно
продовжувало залишатися тривалий період. Слід відзначити, що разом із
збільшенням кількості членів пропорційно зростали і робочі сили Товариства,
тому що безпосередню участь у працях Товариства приймала лише невелика частина
членів, яка склад
- Київ+380960830922