РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ
ПОВНИХ ТОВАРИСТВ
2.1. Засновницький договір
Створення та функціонування суб’єкта господарської діяльності – юридичної особи
для жодної організаційно-правової форми неможливе без установчих документів. Як
вже зазначалося у розділі 1 дисертації, для того, щоб повне товариство
вважалося створеним та, відповідно, стало самостійним суб’єктом права,
необхідні дві умови: укладення засновницького договору між учасниками повного
товариства та реєстрація цього договору уповноваженим на те державним органом.
У кожному випадку створення повного товариства має місце угода між сторонами
про добровільне об’єднання та їх спільне рішення, яке повинне бути закріплене у
відповідному документі – багатосторонній угоді. На думку О. Вінник, незважаючи
на зміни в економічному житті, правове становище персональних товариств
протягом багатьох віків існування не зазнало істотних змін, зберігши
обов’язкову наявність щонайменше двох засновників-учасників, узгодженні
інтереси яких щодо спільного здійснення підприємницької діяльності фіксуються в
укладеному ними договорі [123, с.117]. Іншими словами, існування повного
товариства неможливе без попередньо укладеної угоди між засновниками цього
товариства.
Цивільним кодексом України (ч.2 ст.114) встановлено обмеження мінімальної
кількості учасників повного товариства. Повне товариство може бути створене
двома або більше учасниками. Логічно, що один учасник не може створити повне
товариство, оскільки це буде суперечити договору, який укладається та
реалізується кількома особами та лежить в основі повного товариства. На
практиці кількість учасників повного товариства не сягає більше чотирьох осіб,
оскільки така участь передбачає тісний взаємозв’язок учасників, високий рівень
ризику, обмеження підприємницької діяльності поза межами товариства. Отже,
повне товариство, на відміну від інших господарських товариств,
характеризується невеликою кількістю учасників.
Як правило, таким чином (що повне товариство має декілька учасників)
вирішується питання і в зарубіжних країнах. Наприклад, §109 ТК ФРН [64]
виходить з того, що кількість учасників повного товариства не може бути менше
двох, оскільки між товаришами укладається договір.
Згідно ЦК Естонії [109] (ст. 79) повне товариство створюється двома і більше
учасниками.
Згідно ГК РФ [95] господарське товариство може бути створене однією особою лише
у випадках, передбачених названим кодексом (ст.66), при цьому щодо повного
товариства така можливість кодексом не передбачена.
Існує й інша практика. Так, згідно зі ст. 58 ГК Казахстану[108] господарське
товариство, у т.ч. повне, може бути створене однією особою, яка стає її єдиним
учасником. З одного боку, такий підхід здається недоцільним, адже у разі
здійснення підприємницької діяльності однією особою вона може зареєструватися
як приватний підприємець, не створюючи підприємство з відокремленим майном,
відповідальністю тощо. Однак, з іншого боку, з урахуванням особливостей
законодавчої практики щодо обмеження права здійснення певних видів діяльності
іншими організаційно-правовими формами, окрім повних чи командитних товариств,
або ж товариств з додатковою відповідальністю, відсутність права створювати у
даному разі повні товариства однією особою може бути розцінене як заборонене
обмеження конституційних прав громадян на здійснення підприємницької діяльності
(наприклад, один громадянин, у якого скрутно стоїть питання з повною довірою ще
до якоїсь особи, виявляється невиправдано обмеженим у праві на здійснення
ломбардної діяльності. Так само, невиправданим виглядає обмеження підприємства
(юридичної особи) у праві самостійно організувати ломбард). Тому з урахуванням
поточного моменту в Україні, поки обмеження щодо здійснення певних видів
діяльності повними товариствами залишається актуальним, доцільним буде або
надати право створювати повне товариство однією особою або ж враховувати
можливість здійснення відповідних видів діяльності, окрім повних товариств,
також приватними підприємцями, які також несуть повну відповідальність за
результати своєї діяльності.
Право створювати повні товариства в Україні надається як фізичним, так і
юридичним особам. Слід зазначити, що на практиці виникають певні питання при
тлумаченні формулювання відповідної норми в ЦК України. Зокрема, Цивільним
кодексом України визначено, що учасником господарського товариства може бути
фізична або юридична особа (ч.1 ст.114). Подібна ситуація виникала у
законодавстві Російської Федерації, даючи змогу стверджувати, що учасником
повного товариства можуть бути або тільки громадяни, або тільки юридичні особи,
але не ті та інші одночасно [124, с. 23]. Більше того, виникали пропозиції
розмежувати повні товариства по суб’єктному складу й окремо створювати
товариства між фізичними та окремо між юридичними особами тому, що участь більш
сильних в економічному відношенні юридичних осіб може перетворити солідарну
відповідальність громадян у фікцію [125, с. 92]. Це обмеження здається
недоцільним з тієї точки зору, що кооперування ділових партнерів є приватною
справою, так само як і захист власних інтересів у взаємовідносинах, і
законодавцю у ці відносини втручатися недоцільно.
Цивільний кодекс Російської Федерації дану ситуацію вирішив шляхом формулювання
п.4 ст.66 відповідного кодексу таким чином, що “участниками полных обществ…
могут быть индивидуальные предприниматели и (или) коммерческие организации”
[95]. Ч. 1 ст.114 Цивільного кодексу України також було б доцільно викласти в
такій редакції: учасником господарського товариства можу
- Київ+380960830922