РОЗДІЛ 2
зміст та організація ПІДГОТОВКИ майбутніх ДИЗАЙНЕРІВ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ україни
2.1. Зміст підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах
Модель фахівця та її основні складові повинні відображати ідеал особистості, а
структура і зміст навчання та виховання – шлях і засоби максимального
наближення реальної людини до цього ідеалу [86]. Здійснивши узагальнений огляд
основних аспектів моделі дизайнера, можна зробити висновки, що дизайнер це:
- художник-творець;
- фахівець, що уміє зібрати необхідну інформацію, опрацювати її і представити в
образній графічній або об’ємній формі;
- спеціаліст, що має чітке професійне мислення, уміє розробляти концептуальні
моделі в процесі своєї діяльності;
- проектант, художньо моделюючий форму, що орієнтується в
техніко-технологічних процесах прогностичної реалізації власної розробки;
- генератор проектної культури суспільства.
Дизайнер, передусім, є винахідником нових форм, що сприймаються візуально, а це
означає, що він є художник. Якщо для інженера суть процесу проектування полягає
у створенні матеріальної структури працюючої конструкції, що забезпечує
реалізацію тієї або іншої функції, то дизайнер у процесі реалізації і розвитку
проектного задуму працює у напрямі як від функції до форми, так і від форми до
функції, отримуючи імпульси для творчої діяльності з області формальних якостей
предметів. Основу професійного самовираження дизайнера визначає форма,
закономірності її утворення і зорового сприйняття.
Професіонал в галузі дизайну – це той, хто вміє формувати і виділяти цілі
проектування, уявно визначати ідеал речі, до якого він прагне в процесі
творчого проектування. У цьому контексті особливої актуальності набуває
завдання дизайнерської освіти – виховання вдумливого фахівця, котрий уміє
формулювати і відстоювати своєї творчі пропозиції, напрям діяльності, конкретні
рішення.
Практика дизайну охоплює в наш час більшість галузей промисловості, проникає
у всі сфери життя суспільства. Все більш злободенними стають питання взаємодії
дизайну з іншими видами художньої творчості – архітектурою, пластичними,
декоративно-ужитковими видами мистецтва.
На нашу думку, відповідь на питання, яким має бути дизайнер, міститься в
запитах на фахівця, що їх пропонує реальне життя. Умови нашої дійсності, які
впливають на професійну підготовку фахівця, є багатоплановими. Дизайн
необхідний у багатьох областях проектної діяльності. Вимоги до професійних
якостей фахівця диференціюються за багатьма рівнями: від елементарного
утилітарно-практичного до рівнів найсучаснішого виробництва, науки, техніки,
мистецтва, культури загалом. До того ж, вимоги ці можуть досить швидко
змінюватися, доповнюватися новими.
Якість процесу навчання залежить від сукупності багатьох чинників, умов та
взаємодій, в яких він здійснюється. Як зазначає С.У.Гончаренко, “людина з
безсистемним мисленням відчужена від суспільства і від самого себе як
особистість, яка випала з історичного процесу, прив’язана до щоденних інтересів
і турбот, яка не володіє широтою кругозору та баченням історичних перспектив,
не знає ні своїх родових, ні національних, ні загальнолюдських коренів, ця
людина не здатна стати творцем життя. Вона ніби запрограмована на те, щоб бути
руйнівником і самої себе, і всього навколишнього середовища, соціального і
природного” [43, с.180]. Сучасний зміст професійної освіти, як загальної, так
вищої, у цілому повністю еклектичний: поряд з елементами основ наук учні і
студенти отримують схематично подані відомості і концепції, запозичені з
філософії, культурології, психології, соціології, історії, різних гуманітарних,
природничих і технічних наук.
Доцільним є застосуваня системного підходу до організації професійного
навчання на основі перебудови змісту і оптимізації методів навчання, шляхом
інтеграції підсистем професійної освіти в органічно цілісну, таку, що
оптимально діє і динамічно розвивається, систему. Під динамічним розвитком
такої системи розуміємо педагогічно організований цілеспрямований рух системи
від сумативного рівня, коли професійні освітні установи є послідовні, слабо
зв’язані ступені безперервної освіти, до органічно цілісного стану, що
характеризується інтеграційними взаємозв’язками їх головних компонентів і
основних параметрів освітнього процесу [93]. Вищий навчальний заклад є
багаторівневою системою з певною ієрархією багатьох взаємопов’язаних підсистем,
які функціонують як цілісний організм [147, с.76].
Завдяки еволюції педагогічна система має досить гнучку та досконалу структуру.
Так, В.П.Безпалько [13] у сучасній розвиненій педагогічній системі виділяє такі
взаємопов’язані елементи: мету навчання та виховання; студенти; викладачі;
зміст навчання і виховання; організаційні форми педагогічної діяльності;
дидактичні процеси як засоби реалізації цілей педагогічного процесу в цілому.
В.Н.Садовський, І.В.Блауберг, Е.Г.Юдін [16] визначають такі педагогічні
системи: органічні, цілеспрямовані, соціальні – як самоорганізуючі, динамічні,
імовірні, відкриті. Є всі підстави вважати педагогічні системи великими
системами через такі їх ознаки, як: неможливість повної формалізації об’єкту
управління; змінність структури і функціонування самого об’єкту управління;
багатокритеріальність управління і нечітке завдання самих критеріїв
доцільності; наявність у системах людей (осіб), що володіють свободою дій у
межах функціонування системи. Визначена обставина робить необґрунтованими
сучасні погляди на оптимізацію педагогічних процесів, відкриваючи широкі
можливості для різнобічного розвитку загальної те
- Київ+380960830922