РОЗДІЛ 2
НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ РІВНЯ Й ПРИНЦИПІВ ПРОВЕДЕННЯ СУБЛОКАЛЬНОГО ГЕОЛОГІЧНОГО
ПРОГНОЗУ НАФТОГАЗОПЕРСПЕКТИВНИХ ОБ`ЄКТІВ
Розробка наукових засад проведення сублокального геологічного прогнозу
нафтогазоперспективних об`єктів – це напрямок подальшого вивчення теоретичних і
практичних питань виявлення і пошуку найменших об`єктів різноманітного типу в
межах резервуару, які, по-перше, є новими, раніше не виявленими елементами його
геологічної будови, а по-друге – можуть бути потенційними пастками для
вуглеводнів. Для цього, на основі методології, загальнонаукових і спеціальних
методів проведення геологічних досліджень необхідно сформулювати основні
принципи прогнозу нафтогазоперспективних об`єктів сублокального рівня,
визначити принципи їх виділення і картування для територій з високим ступенем
освоєння надр. Також необхідно визначити загальний вплив геологічних методів
прогнозу на проведення ГРР та їх місце в етапах і стадіях проведення ГРР на
нафту і газ.
Розгляд порушених питань треба почати з визначення терміну "сублокальний
контроль нафтогазоносності" (за В.Ю.Хаїним), який згадувався у першому розділі.
На думку дисертанта його визначення слід зробити за аналогією з визначенням
терміну "контроль заруднення" (Геологічний словник, 1978). Тоді – "Контроль
нафтогазоносності" – це комплексний процес локалізації ВВ в земній корі під
впливом різних геологічних факторів. Запропоноване визначення не протирічить і
думці І.П.Шарапова з приводу неправильного використання назви "пошукові
критерії" в методиці розвідки. Правильним на його думку є вираз "фактори
локалізації" родовищ [47, с. 167].
Всім відомо, що проходження процесів міграції й акумуляції ВВ неможливе без
наявності певних місць локалізації ВВ в межах резервуару, які отримали назву
пасток. У такому випадку вираз "сублокальний контроль нафтогазоносності"
характеризує процес локалізації ВВ в пастках різноманітного типу під впливом
різних геологічних факторів. На думку здобувача резервуарно-пасткові умови
локалізації ВВ і лежать в основі сучасного ранжування (В.Ю.Хаїн) рівнів
контролю нафтогазоносності. Це й визначає необхідність розробки системного
підходу до вивчення пластів-резервуарів та пасток різноманітного типу.
Але спершу необхідно визначитись. Якщо вважати, що сублокальний рівень контролю
нафтогазоносності має широке розповсюдження в земній корі і пов`язується з
певними геологічними об`єктами, то повинні бути й дослідження, які здатні їх
виявляти.
За традицією, яка склалася, методи прогнозних досліджень носять основні ознаки
наук, у яких їх започатковано. Сучасний стан розвитку геолого-геофізичних
досліджень показує, що виявлення, картування та підготовка до глибокого буріння
нових нафтогазоперспективних об`єктів в основному належить геофізичним методам
досліджень [ 48, 49, 50, 51]. Історія свідчить, що їх впровадження значно
полегшило проведення ГРР, разом з тим, й привело до зменшення частки
геологічного напрямку у прогнозних дослідженнях. Увага геологів поступово
зосередилась на кількісному прогнозі нафтогазоносності і, в останній час, на
виконанні функції обґрунтування наявності пластів-резервуарів і, по можливості,
ліній їх виклинювання на площах та структурах підготовлених сейсморозвідкою до
глибокого буріння (зональний, локальний прогнози). Тому і сьогодні, навіть при
значному збільшенні фонду пасток неантиклінального типу, місця закладення
пошукових та розвідувальних свердловин вибирають згідно запропонованих
геофізичних моделей, побудованих на основі відповідних геофізичних горизонтів
відбиття. Але практика показує, що в більшості випадків сучасні геофізичні
побудови не відповідають детальності, яка необхідна для картування
морфологічної будови продуктивних горизонтів, які включають декілька
пластів-резервуарів, окремих резервуарів та пасток, особливо з різким
коливанням товщин і літологічних властивостей порід. Це стає важливою проблемою
для сейсморозвідки, особливо, при виявленні й картуванні дрібних та
найдрібніших пасток, пошуки яких практично знаходиться на рівні точності
існуючих методів. Склалася ситуація, коли значний потенціал геологічних наук,
який сприяв прогнозу та відкриттю перших значних, великих та середніх родовищ і
був поштовхом до розвитку самих дистанційних методів, залишився поза увагою
дослідників. Слабка відповідність прогнозних геофізичних моделей (паспорти на
площу) наявним геологічним об`єктам, значне зменшення їх фонду та розмірів
ставить питання про необхідність перегляду й пристосування геологічних
досліджень, конкрено, для прогнозу нафтогазоперспективних об`єктів та
пов`язаних з ними пасток ВВ. На думку дисертанта вирішення цієї проблеми
знаходиться у площині тектонічних, літологічних та геоморфологічних досліджень,
інтеграція яких дасть змогу підійти до надійного виявлення й картування
будь-яких геологічних об`єктів, здатних утворювати пастки для ВВ. Можна навіть
сказати, що на основі досягнення певного рівня геологічного вивчення
нафтогазоносних регіонів перед геологічними методами постає зворотна задача,
протилежна від “приведения в соответствие с разрешающей способностью
геофизических методов существующих геологических моделей неоднородностей
разреза” [52, с. 22]. Вона може бути сформульована наступними чином: побудова
фактичних геологічних моделей неоднорідностей розрізу вивчених територій, як
основа корегування прогнозних геофізичних моделей з метою системної оцінки
перспективних територій та відпрацювання можливості їх картування геофізичними
методами на невивчених територіях і міжсвердловинному просторі. Тим паче,
- Київ+380960830922