Адміністративо-правовий режим детінізації відносин у сфері виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг

РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ,
СПОСОБІВ І ФАКТОРІВ ВІДТВОРЕННЯ ТІНЬОВИХ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
2.1. Поняття, види, структура, класифікація джерел тіньових відносин та
способів тіньових проявів у сфері виробництва та реалізації житлово-комунальних
послуг
Як суспільне явище „тіньова економіка” притаманна усім країнам незалежно від
моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку. Проте як у вітчизняній, так
і у зарубіжній літературі відсутнє загальноприйняте визначення цього явища, яке
у вчених і практичних працівників отримало назву “тіньова економіка”.
Насамперед, звертає на себе увагу існуюче розмаїття термінів, що
використовуються для визначення поняття „тіньової економічної діяльності”. Із
західної літератури до нашого внутрішнього вжитку їх перейшло чимало: „тіньова
економіка”, „неформальна економіка”, „прихована економіка”, „неофіційна
економіка, „вторинна економіка”, „чорна економіка”, „таємна економіка”,
„підпільна економіка”, „нелегальна економіка”, „чорний ринок” тощо
[82, с. 200].
Такий чисельний набір термінів не є випадковим і відображає не стільки
відсутність єдності щодо понятійного розуміння суті явища, скільки різні
аспекти і структурні складові „тіньової економіки”, а також підкреслює
внутрішню якісну складність цього явища, вивченням якого займались такі
вітчизняні і зарубіжні вчені, як А. Базелюк, О. Бандурка, В. Геєць, П. Гутман,
Н. Кауфманн, Т. Корягіна, В. Мамутов, О. Мандибура, В. Попович, В. Рутгайзер,
О. Рябченко, А. Савельєв, В. Тацій, О. Турчинов, І. Туркевич, А. Шохін ін.
Так, серед вітчизняних наукових видань з проблем тінізації економіки погляди на
тіньові процеси в Україні найбільш повно відображено у роботі О.В. Турчинова
„Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження” [247]. Автор виділяє чотири
складові тіньової економіки:
не приховувана від державних органів економічна діяльність, але через
об’єктивні й суб’єктивні причини неврахована, неконтрольована і
неоподатковувана державою;
легальна економічна діяльність, у процесі якої відбува­ється пов­не або
часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів та ін­ших обов’язкових
платежів, а також порушення її державної рег­ла­мен­тації (тобто суб’єкт
тіньової економічної ді­яльності отримує до­дат­ковий дохід шляхом порушення
чинного податкового та іншого законодавства, що регламентує еконо­мічну
діяльність);
незаконна, навмисно приховувана від державних органів еко­но­мічна діяльність;
діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню
злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відпо­відальність.
За визначенням О.В.Турчинова, тіньова економіка – це еко­но­міч­на діяльність,
яка не враховується, не контролюється і не оподат­ко­ву­єть­ся державою і (або)
спрямована на отримання доходу шляхом по­ру­шення чинного законодавства
[247, с. 32].
Більш детальний аналіз основних положень щодо визначення поняття, структури та
методів оцінки тіньової економіки, наведених у працях вітчизняних та західних
вчених, зробив у своїй монографії В.М. Попович [106]. На думку дослідника
визначення поняття „тіньова економіка” повторюється в тій чи іншій
інтерпретації в роботах більшості вчених, однак воно відображає лише верхній,
загальний зріз тіньової економіки, недостатній для об’єктивного відображення
технологічної структури об’єктного, суб’єктного і причинного складу тіньових
відносин. Водночас попередження і призупинення процесів тінізації економіки,
повернення відносин учасників цивільного обороту речей, прав, дій у сферу
легального капіталообороту, тобто детінізація суспільно-економічних відносин,
їх девіктимізація може мати успіх за умов поглибленного дослідження структури
тіньових відносин, їх адекватного відображення у відповідному понятійному
апараті і розробки на цій підставі комплексного підходу до розв’язання проблем
детінізації економіки. У своїй роботі вчений наводить власне визначення поняття
„тіньова економіка”. Так, тіньова економіка – це сукупність соціально –
нейтральних або соціально – позитивних неоподатковуваних джерел доходів
громадян, отримуваних від невра­хованих і неопода­ковуваних державою видів
економічної діяльності, а також конгломерат соціально – негативних джерел
тіньо­вих доходів і антисоціальних джерел тіньових капіталів, отриманих за
рахунок ско­єння протиправних криміналізованих і криміногенних, але
некриміналізованих тіньових діянь у тих чи інших сегментах
суспіль­но-економічних, фінансових, цивільно-правових відносин або відносин у
сфері цивільного обороту речей, прав, дій країни в цілому [106, с. 101]. Отже
джерелами тіньових доходів як елементів складових тіньо­вої економіки може бути
будь-який сегмент відносин, що становить рух речей, прав, дій у сфері
цивільного обороту країни.
За визначенням цього ж автора, складовими елементами тіньової економіки є
сектори, джерела, види та підвиди джерел тіньової економіки.
Сектори тіньової економіки – це структурно-логічні форми поділу тіньової
економіки на “неформальний” і “підпільний” сектори, які на
класифікаційно-методологічному рівні взаємодіють із такими елементами тіньової
економіки, як “джерела”, види джерел і різноманітні економічні та кримінально-
і цивільно-правові підвиди джерел.
Джерела тіньової економіки за логіко-структурною формою є складовими елементами
того чи іншого сектора ТЕ. За змістом це кустарно-виробничі, не враховувані
державою з причин звільнення від оподаткування види економічної діяльності,
епізодичні, незначні за обсягами