Розділ 2
ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЇ
СТРУКТУРИ ПРОСТОГО ЕЛЕМЕНТАРНОГО РЕЧЕННЯ
У ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ
2.1. Предикатні синтаксеми у діалогічному мовленні
Семантична структура речення ґрунтується на універсальних поняттях, що
допомагають осмислити окремі ситуації з характерними для них особливостями,
узагальнюючи і типізуючи їх. Наше мислення відображає ці ситуації у вигляді
типових смислових структур, в основі яких лежать семантичні типи предикатів, що
своїми значеннєвими властивостями прогнозують інформативну завершеність
мовленнєвої конструкції.
При такому підході в центрі уваги стає семантика предиката, що об’єднує його
власне синтаксичні, частиномовні та лексико-семантичні властивості. А тому
будь-яка конструкція є завершеною лише за наявності в ній центрального
компонента.
Оскільки властивості семантичних класів ознакових слів виявляються насамперед у
складі синтаксичних конструкцій, то наше дослідження, здійснюване на матеріалі
конкретних реченнєвих структур, засвідчує, що в діалогічному мовленні
представлені усі значеннєві різновиди цих компонентів. Наведемо приклади: з
предикатами дії (44,67%): – Чого ти? – прокинувся ураз від несподіванки. –
Злодії хліб крадуть (Б.Грінченко); – Християни кладуть треби ідолам, –
верескнув Бохан; – Волхв привів варягів... (Раїса Іваненко);
– Кого будеш сватать? – Хто трапиться, – знехотя обізвався Карпо
(І.Нечуй-Левицький); – Ви її заставте (С.Плачинда); – Правда у вічі заколола, –
все гнівніше почав Колісник; – Куди ти? – спитала Уляна. – Піду на річку за
раками; – Менший перебіг дорогу старшому? – Рід не розійдеться! (Панас
Мирний);
– Де поділася Малуша? – крикнув Добриня. – Пішла з села (С. Скляренко); – До
них стріла не долетить, – сказав Добриня (В.Малик); з предикатами процесу
(17,67%): – Що сталося? – почувся стривожений голос. – Ілля помирає!; – Ти
збожеволів! – зашарілася дівчина (В.Малик); – Де ти так довго вештався? – У
попа гуляв!; – Як там наше дворище? – знову перебила. – Дворище цвіте
(Р.Іваничук); – Чого ти? – допитувалася Олена. – Пальці попекла (Панас Мирний);
– Чому темніє? – запитала Юлія. – Це догоряє свіча. – відповів Володимир; – Я
стомилася, – сказала княгиня (С.Скляренко); – А Уляна?.. – запитав мліючи в
душі. – Змарніла; – Мене народила мати (Ю.Мушкетик);
– Вечеря холоне! (А.Дімаров); – А там у твоїх калошах? – Сніг тане
(М.Чернявський); з предикатами стану (18,73%): – Чого се Мар’я Іванівна так
зажурилася? – роздалося тихе питання ззаду. – Рук не чуєш! – суворо відказала
Мар’я; – Мені трудно! – з плачем почала Пріська; – Та мені лучче (Панас
Мирний); – Нащо ж ти їм тут здався? – Занедужав у їх курінний (П.Куліш); – А ми
його не боїмося, – прогудів бас (Ю.Мушкетик); – Що сталося? – Страшно мені... –
спиталася дівчина (М.Коцюбинський); – Орусути бояться нас! – прокричав Мунке; –
Я пам’ятаю тебе! – вигукнув Тавлур; – Я знаю батька! – вигукнув Ілля; – Я
зневажаю князя! – гукнув Менгу (В.Малик); – За нічим мені не жаль. – сказала
Сандра (О.Кобилянська); з предикатами якості (10,21%): – Як скінчилося у балці?
– Я убитий (В.Чемерис); – Щось сталося з Малкою? – Вона вбита (Д.Міщенко); –
Про що сваритесь? – підійшов до них князь. – То є погана риба, – кинулись до
князя люди (С.Скляренко); – Хто такий патріарх? – Местивой зачудовано заглядав
в обличчя Костянтинові. – Головний (Р.Іванченко); – Як водиця? – запитав
Галаган. – Хороша вода, – відказав Пилип (Ю.Мушкетик); – Холодильник бачив? –
спитав тато Максима. – Гарна машина (А.Дімаров); – Він наймудріший з усіх
султанів! – докінчив за нього (Р.Іваничук); – Ти ж молодший від нас
(М.Кропивницький); – Може, потрапезуємо? – спитав ігумен. – Я ситий!; – Чи ж
тамтешні бояри дадуть? – Вони ж не сліпі! (В.Малик); – Вона була даровитішою
від усіх (Панас Мирний); з предикатами кількості (0,51%): – А старшина ж із
гетьманом на що? – Старшини багато (П.Куліш); – І скільки того? – П'ятдесят
п'ять грамів (О.Гаврилюк); – Збіжжя багато? – Валка дров (В.Малик); – Скільки
кухлів? – пита Проценко. – Водки море! (Панас Мирний); – Пощо бродиш тут? –
Дичини повно (А.Іванова); з локативними предикатами (8,22%): – Де вона? –
спитався той. – На землі лежить, – одказала стара (В.Барка); – Яка біда? –
Надзиратель був у хаті; – Чи Григорій Петрович устав? – пита пані. – Панич у
кухні, – одказала Христя; – Німець живе у палаці (Панас Мирний); – Де мої вої?
– Вони розташувалися під стіною (І.Білик); – Чи батько та мати дома? – спитала
Кайдашиха. – Вони в хаті, – обізвалася Мотря (І.Нечуй-Левицький);
– Я був на бенкеті в Іданфірса, – гордовито вигукнув він (В.Чемерис).
За нашими даними, найуживанішим різновидом ознакового слова в діалогічному
мовленні є предикат дії. Значною частотністю в реченнях-репліках відзначаються
предикати стану, процесу та якості. Рідше вживаються локативні ознакові слова.
Периферію становлять предикати кількості.
Значеннєвий різновид ознакового слова виражає не тільки загальні семантичні
властивості речення, але і визначає формальну будову, тобто вказує на кількість
загальних компонентів, що потрібні для реалізації смислового значення цієї
одиниці.
Аналіз мови героїв художніх творів засвідчує, що типовим для речення-репліки є
поєднання різних семантичних типів предикатів з одним-трьома аргументами. Рідше
вживаються ознакові слова, що потенційно можуть сполучатися з максимальною
кількістю залежних компонентів (п’ять - шість непредикатних знаків). При цьому
необхідно зазначити, що не завжди субстанціальні синтаксеми реалізуються в
діалозі, що вказує на специфіку мовленнєвих конструк
- Київ+380960830922