Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ ЩОДО формуваннЯ готовності
МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ
до професійного самовдосконалення
2.1. Зміст та результати констатувального експерименту на виявлення стану
готовності студентів до професійного самовдосконалення
Створення методичної системи формування готовності студентів педагогічних ВНЗ
до професійного самовдосконалення та впровадження її у практику діяльності
вищих закладів педагогічної освіти (ВЗПО) потребує врахування реального стану
зазначеної готовності у майбутніх педагогів, на виявлення якого й був
спрямований спеціально організований констатувальний експеримент.
Психолого-педагогічне дослідження проводилось на базі Національного
педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. В дослідженні взяло участь
1005 студентів різних факультетів.
Основними завданнями констатувального експерименту виступили:
розробити систему критеріїв, показників та індикаторів визначення готовності до
професійно-педагогічного самовдосконалення;
виявити рівні готовності до професійного самовдосконалення у студентів вищого
педагогічного навчального закладу;
встановити пріоритетні сфери коректив та оптимальні умови формування готовності
до професійного самовдосконалення у студентів педагогічних ВНЗ.
Для проведення діагностичного обстеження була розроблена система критеріїв і
показників та відповідних їм індикаторів готовності до професійно-педагогічного
самовдосконалення, що відображено у табл.2.1. Відповідно до представленої
структури готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення
головними її критеріями, тобто ознаками, що дозволяють зафіксувати й
проаналізувати рівень розвитку окремих її компонентів, було визначено:
мотиваційний: сформованість мотивації професійно-педагогічного
самовдосконалення;
ціннісний: розвиненість гуманістичної педагогічної спрямованості;
когнітивний: сформованість аутопедагогічної компетентності;
інтелектуальний: розвиненість професійно-педагогічної свідомості,
самосвідомості, мислення;
операційний: сформованість аутопедагогічної вправності;
діяльнісний: розвиненість аутопедагогічної креативності.
Таблиця 2.1.
Критерії, показники та індикатори
готовності до професійно-педагогічного самовдосконалення
Кри-терії
Показники
Індикатори
мотиваційний
Сформованість мотивації професійно-педагогічного самовдосконалення
Ієрархізованість
мотивів професійно-педагогічного самовдосконалення
місце цінності самовдосконалення в загальній ієрархії цінностей, наявність
бажання займатись самовдосконаленням, пізнавального інтересу в сфері
особистісно-професійного зростання
Сила
позитивне співвідношення "цінності" особистісно-професійного самовдосконалення
до його "досяжності", що обумовлює дієвість впливу відповідних мотивів; велика
різниця між “Я-реальним" та “Я-ідеальним" особистісним і професійним
Видова розмаїтість
представленість та співвідношення самоосвітніх, самовиховних, самоактуалізуючих
тенденцій у мотивації професійного самовдосконалення
Міцність
сформованість ідей про важливість і необхідність професійно-педагогічного
самовдосконалення на рівні загальних уявлень, думок, поглядів чи переконань
Якість
домінуючий тип мотивації професійно-педагогічного самовдосконалення залежно від
ієрархії потреб, що закріплюється в потребнісному “профілі” педагога
Врівноваженість
гармонійність зовнішньої і внутрішньої мотивації професійно-педагогічного
самовдосконалення: Я повинен і Я хочу займатись самовдосконаленням
Стійкість
тривалість і незалежність від перешкод прояву мотивів професійно-педагогічного
самовдосконалення
Педагогічна забарвленість
інтерес до педагогічної професії, бажання займатись вирішенням
психолого-педагогічних проблем, прагнення стати вчителем-професіоналом
Суб’єктність
(в т.ч. автономність і
відповідальність)
самостійність у виборі й реалізації цілей і принципів свого життя і діяльності,
незалежність у поглядах і діях, прагнення "свободи для", а не “свободи від”
інтернальність локусу контролю
ціннісний
Розвиненість гуманістичної педагогічної спрямованості
Людиномірність
світоглядних установок і ціннісних орієнтацій
сформованість загальнолюдських духовно-моральних цінностей добра, краси,
творчості, свободи та ін., гуманістичних світоглядних установок, а також норм,
правил, принципів, еталонних моделей професійної поведінки й діяльності
педагога
Суспільна значущість
орієнтованість на досягнення загальнолюдського блага
Ієрархізованість
визначеність у питаннях сенсу життя, вищого смислу і першооснови буття,
наявність єдиної “високої гідної мети”, “надцінної ідеї”, що стає домінантою
поведінки і життя
Оптимістичність
позитивне ставлення до оточуючої дійсності з вірою в прогресивність її розвитку
і необмеженість можливостей її удосконалення;
Осмисленість
гуманістичних педагогічних цінностей
усвідомлення особливостей реалізації гуманістичних цінностей у власному житті і
професійній діяльності, аналіз і вирішення педагогічних ситуацій з позицій
гуманістичних цінностей;
Стійкість
сталість і незалежність прояву гуманістичних цінностей, їх закріпленість у
тактиці і стратегії життя і професійної діяльності
Інтегрованість
поєднання ціннісних суджень у цілісний образ педагога-гуманіста-професіонала та
власне педагогічне кредо як сукупність провідних принципів власної професійної
діяльності
Продовж. табл.2.1.
когнітивний
Сформованість аутопеда-гогічної компетентності
Повнота
аутопедагогічних знань
наявність знань про сутність, зміст, ознаки, складові, механізми, етапи
професійного самовдосконалення педагога
Цілісність
інтеграція ок