РОЗДІЛ 2
ВИЩІ ТЕХНІЧНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СУЧАСНИХ ВИХОВНИХ
ПРАКТИК
Вищі технічні навчальні заклади в умовах модернізації
системи освіти України
Розвиток освіти у другій половині XX століття, який іноді визначають як «вибух
освіти», досить відчутне підвищення середнього рівня освіченості населення
планети знаменують собою одну з найбільших змін загальносвітового значення.
Саме розвиток вищої освіти, темпи якого були найбільш високими, став одним із
вирішальних факторів прогресу освіти в цілому та надзвичайного прогресу знань.
Саме цей розвиток в ХХ ст. сприяв зростанню промисловості, інших галузей
економіки, забезпечив підґрунтя для практичного застосування та впровадження
технічних інновацій, зокрема перехід до постіндустріального, а згодом і до
інформаційного суспільства.
Сьогодні, коли наймодерніші держави переконливо демонструють усьому світу
значущість саме освіти для здійснення тих глибинних структурних змін у
суспільному житті, що несуть людям свободу саморозвитку, матеріальні блага,
гарантовані громадянські права, задоволення зростаючих потреб, соціальний
захист тощо, багатьма науковцями та політиками освіта проголошується основою
нового способу життя, могутнім джерелом започаткування на Землі нової епохи –
епохи високих технологій, «Ери Інтелекту» [80]. Цим підкреслюється великий
модернізаційний потенціал освіти, насамперед вищої.
Україна, яка енергійно переймається сьогодні пошуком значущих для свого
розвитку ціннісних орієнтацій, також починає відкривати для себе освіту в
такому модерністському розумінні. З освітою пов’язується, наприклад, можливість
якісних соціокультурних зрушень, успіхи у державотворенні, збереження та
нарощування інтелектуального потенціалу нації – основи духовного її багатства
[39]. Освіта розглядається як потужне соціокультурне модерністське знаряддя,
завдячуючи якому Україна має наближатися до тих, хто переймається сьогодні
проблемами планування та прискорення розвитку інтелектуального капіталу нації –
самогенеруючої сили людського духу, могутнього джерела досягнення надвисоких
прибутків, наближення бажаного в розвитку культури. Безумовно, технічна освіта
посідає особливе місце у вирішені цих завдань.
Слід підкреслити, що вища школа України і її «технічний» сектор змінюються під
впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Однією з особливостей
модернізації системи вищої освіти є її детермінованість значними змінами у
зовнішньому середовищі, яка представлена різноманіттям соціальних інститутів та
факторів (див. рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Зовнішнє середовище вищого навчального закладу та основні чинники,
які впливають на його стан
Динамічні зміни середовища зовнішнього стосовно системи освіти породжують
невідповідність останньої вимогам сьогодення, викликам часу для суспільства. За
цих умов виникає необхідність розробки, прийняття та реалізації науково
виваженої державної політики удосконалення системи освіти. Це, в свою чергу,
потребує розгляду її стану, визначення сильних і слабких сторін, розробки як
нових ідей, так і проектів альтернативної освіти, обґрунтування інноваційних
шляхів та методів їх реалізації. Інакше кажучи, потрібні не просто пересічні
дослідження в межах усталеної парадигми, а ідеї, дослідження та реалізація
інноваційних проектів, які б дозволили створити умови для суттєвих
соціально-економічних реформ через модернізацію освіти, яка б відповідала
реаліям двадцять першого століття [40, 108, 9].
Застосовуючи соціокультурний підхід до аналізу процесів освіти та виховання у
вищих навчальних закладах технічного профілю в умовах модернізації, слід
враховувати, що Україні у спадщину від колишнього СРСР дісталася, звісно,
тільки частка досить ефективної для свого часу системи вищої освіти, яка за
основними показниками була типовою для індустріальних соціумів із середнім
виробничим розвитком і централізовано-тоталітарним режимом управлінням. У межах
колишньої союзної цілісності та відповідно до принципів тогочасних соціальних і
суспільно-індивідуальних потреб система вищої освіти була загалом збалансованою
з потребами суспільства і достатньо ефективною. Як зазначають дослідники
технічної освіти [21, С. 27], протягом останніх 25 років загальна кількість ВНЗ
в Україні та частка в них технічних залишалися стабільними. Рівень підготовки
спеціалістів відповідав середнім (за деякими напрямками навіть найвищим)
загальноєвропейським і світовим стандартам. Безперечним здобутком радянської
вищої освіти був її універсалізм та фундаментальна підготовка, які вирізняли її
вихованців від вузькоспеціалізованих західних фахівців. Більше того, у деяких
західних країнах та країнах Азії, які сьогодні є лідерами за темпами
економічного зростання, як відомо, була впроваджена система освіти і методи
викладання, які мало чим відрізнялися від радянських зразків [111].
Згідно «Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті» Україні
потрібна органічно цілісна система освіти, яка б відповідала національним
інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечувала підготовку фахівців,
здатних втілювати їх у життя. Досить важливою проблемою в цьому відношенні є
вибір стратегії дій, який давав можливість здійснювати послідовну інтеграцію у
європейський освітній простір, що передбачає необхідність робити деякі
запозичення із зарубіжного досвіду. Разом із тим не можна не враховувати все
позитивне, що напрацьовано у вітчизняних освітніх традиціях, у тому числі в
радянській системі вищої освіти, а саме її універсальність, політехнізм. Творче
освоєння зарубіжного досвіду і вимагає досить розвинутої методологічної
культури, і чі
- Київ+380960830922