РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Наш досвід базується на аналізі власних досліджень 187 хворих на гострий
серозний пієлонефрит, що перебували в урологічній клініці Луганського
державного медичного університету.
Для аналізу всіх хворих було поділено на 4 групи:
I група (41 пацієнтів) – хворі на первинний гострий серозний пієлонефрит;
ІІ група (89 пацієнтів) – хворі на вторинний гострий серозний пієлонефрит;
ІІІ група (32 пацієнта) – хворі на хронічний пієлонефрит у фазі загострення;
IV група (25 пацієнтів) – хворі на гострий серозний пієлонефрит, що отримували
класичну терапію (контроль).
Характеристика досліджуваних осіб залежно від віку і статі подана в таблиці
2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих залежно від віку, статі і нозологічної форми захворювання
Вік
Стать
Усього
Чоловіки
жінки
II
III
IV
II
III
IV
абс.
До 20 років
-
17
9,1
21-30
4
32
17,1
31-40
11
34
15,5
41-50
17
12
40
21,3
51-60
11
26
14,0
61-67
15
25
16,5
66-70
1
12
6,5
Всього
53
11
11
66
22
14
187
100
Вік хворих коливався від 16 до 82 років. Серед обстежених було 79 (42,3%)
чоловіків і 108 (57,7%) жінок. Вік хворих на ГП коливався від 21 до 46 років, у
хворих на ХП - від 40 до 67 років. За статтю було незначне домінування жінок
над чоловіками – 107(57,2%) та 80 (42,7%) відповідно.
Стадія патологічного процесу при ГП визначалася за показником Р, запропонованим
О.Ф. Возіановим та співавт. (1995).
Верифікація видів пієлонефриту на догоспітальному етапі ускладнювалася тим, що
ХП часто не має наявних патогномонічних клінічних симптомів. Тому, у 16,3%
гострий пієлонефрит було визнано за інше захворювання, а хронічний у 22,1%
встановленим не був. Таким чином, із 187 випадків пієлонефриту в 16,0% діагноз
на догоспітальному етапі встановлено не було (табл. 2.1.2).
Таблиця 2.1.2
Діагнози, з якими були направлені хворі на пієлонефрит до стаціонару
Діагнози
при направленні
І група
ІІ група
ІІІ група
Всього
абс
абс
абс
абс
Соматичні захворювання
9,0
1,6
3,1
2,4
Гломерулонефрит
1,6
3,1
1,8
Вади розвитку нирок
4,2
3,1
3,7
Цистит
1,6
3,1
1,8
Захворювання нервової системи
18,1
2,5
3,1
3,7
Гінекологічні захворювання
9,0
1,6
3,1
2,4
Всього
36,3
16
13,4
18,7
26
16,0
Латентна фаза ХНН спостерігалася у 18,7% (35 хворих), інших ознак ХНН визначено
не було.
2.2. Методи дослідження
Усі хворі, які надходили до стаціонару, підлягали комплексному
клініко-лабораторному обстеженню.
Методики загальноклінічних, лабораторних і променевих методів обстеження не
відрізнялися від таких, що використовуються в сучасних закладах і вважаються
рутинними. Оцінку одержаних показників лабораторних досліджень проводили згідно
з Міжнародною системою одиниць.
У 81,8% клінічних випадках хворим було проведено бактеріологічний засів сечі за
Gold та визначення ознак інфекції за знаходженням РНК збудника методом
полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
При проведенні бактеріологічних досліджень – наявність патогенної мікрофлори
понад 10000 мікробів у 1мл або мікст-асоціацій уважалася ознакою інфекції
сечових шляхів. Найбільш значущим у встановленні діагнозу вважалося виділення
внутрішньошпитальних штамів (Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae,
Pseudomonas aeruginosa) навіть у діагностичних титрах.
Дослідження крові включало визначення загальноклінічного аналізу, вмісту
білірубіну, трансаміназ, креатиніну, сечовини, електролітів і білків плазми
крові. Клінічну оцінку активності запального процесу проводили на підставі
скарг, анамнестичних і об’єктивних даних, результатів лабораторного
дослідження: загального аналізу, підрахунку формених елементів сечі, визначення
активних лейкоцитів у сечі, визначення ступеня бактеріурії методами засіву сечі
та тесту із трифенілтетразолійхлорідом (ТТХ-тест) за Simmons et Williams у
модифікації В.С. Рябинского та В.Е. Родомана.
Обстеження проводили за алгоритмом: УЗТ–динамічна нефросцинтіграфія
(екскреторна урографія) – ультразвукова допплерографія - КТ, МРТ – ангіографія.
Ехографія нирок уважалася найважливішим первісним дослідженням і здійснювалася
з використанням скануючих пристроїв “Брюль і К’єр“(Данія) з подвійним секторним
датчиком 8529 та “Sal 38-A TOSHIBA” на частотах 3, 5 або 5 МГц. Виконували
крізьшкіряне сканування в реальному масштабі часу з боку передньої черевної
стінки при горизонтальній позиції тіла хворого.
За наявності даних про обструктивний процес і підозру на СКХ проводили оглядову
рентгенографію черевної порожнини й таза, потім екскреторну урографію, за
даними якої, в 11,5% випадків було зниження ниркової функції ураженої нирки.
Частіше променеве обстеження обмежувалося ДНСГ з 99mTc-DTPA. Було обстежено 75
(40,1%) хворих із різних груп у відділенні радіоізотопної діагностики ЛОКЛ на
гамма-камері ГКС 301-Т 27«Тамара». Під час аналізу використовували індекс
розмірів нирки; площу сканографічного зображення; Тmax – час максимального
накопичення; Т1/2 – період напіввиведення радіофармпрепарату; амплітуду
ренограми; показник Вінтера; відношення висоти судинного сегменту до висоти
максимального рівня. Обробку результатів проведених досліджень здійснювали з
використанням загальноприйнятих методів на комп’ютері Samsung SM 753df з
пакетом “QPRO” та статистичним пакетом “Stargraf”.
Визначення вмісту вільних амінокислот у плазмі кр
- Київ+380960830922