РОЗДІЛ 2.
ПОЛІТИЧНИЙ СТАТУС ЗАПОРОЖЖЯ І
КРИМСЬКОГО ХАНСТВА ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ЗАПОРОЗЬКО-ТАТАРСЬКИХ ВЗАЄМИН XVIII ст.
В основі комплексу двосторонніх відносин Запорожжя з Кримом та їх взаємин з третіми сторонами лежать політико-правові аспекти існування цих державних утворень, їх функціонування в межах політико-адміністративних структур та сфер впливу в Східній Європі. Особливо важливо визначитися з правовою основою взаємин Коша з Кримським ханством, ногайськими ордами, очаківським пашею 1734-1775 рр., залежних від Російської та Османської імперій, та їх міжнародною правосуб'єктністю при розгляді політичних процесів в регіоні Північного Причорномор'я.
В загальному контексті історії української державності самостійність політичного існування Січі відстоювалася представниками "державницького" напрямку у вітчизняній історіографії. М.Слабченко визначав Запорожжя як "військову державу", суверенність якої проявляється серед іншого в проведенні власної зовнішньополітичної лінії щодо Криму [945-946]. О.Рябінін-Скляревський вважав Нову Січ окремим політичним організмом, на основі аналізу міжнародних договорів подав державницьку схему історії Запорожжя XVIII ст. [914]. Були спроби розглянути це питання і в межах марксистської методології [552; 587; 908].
Політичний розвиток та міжнародний статус Січі характеризується більшістю сучасних дослідників виходячи із загальнотеоретичних питань історії держави та права та їхнього співвідношення із специфікою державотворення часів Запорозької Січі [659; 929-930; 953-954; 965-967]. Серйозною і самостійною силою в системі міжнародних відносин в Північному Причорномор'ї Запорожжя визнається з середини XVI ст. [708, с.42]. В загальних рисах, Запорізька Січ визначається як життєздатний політичний організм, який забезпечив тяглість етнічної української державності, довгий час в силу історичних обставин фактично виконував зовнішньополітичні функції Української держави, хоча і зазнавав обмежень з боку сусідніх держав. Зруйнування Січі Катериною ІІ 1775 р. розуміється як знищення "форпосту української державності" [965, с.16].
Характер відносин Січі з російською владою, як і гетьманату, зазвичай пов'язують з поняттям васалітету, що базується на середньовічній європейській політичній традиції [748; 972]. Інший концептуальний підхід до проблеми побудови моделей міждержавних стосунків у ранньомодерній Європі запропонував Т.Чухліб. Дослідник розуміє систему регламентації відносин між державами як систему полівасалітетної підлеглості. Під останньою мається на увазі сплетіння патрімоніально-династичних принципів з основами творення ранньомодерних держав у Європі, що однак вимагає закріплення системою міжнародно-правових договорів. Теорію полівасалітетної підлеглості застосовано для визначення місця в тогочасному європейському геополітикумі новоутвореного в результаті Української національної революції середини XVII ст. державного організму, який від початку шукав правових механізмів міжнародного утвердження [1022] та для Запорозької Січі XVI-XVII ст. [1023].
Щодо форми і сутності залежності Кримського ханства від Османської імперії і ступеня самостійності в проведенні зовнішньої політики, більшість дослідників оперує традиційним терміном "васалітет", що не вповні відбиває особливості його положення в складі гетерогенної османської держави [1016-1017].
На нашу думку, для більш чіткого визначення політичного статусу та міжнародної правосуб'єктності Нової Запорозької Січі і Кримського ханства треба розглянути проблему в двох площинах - теоретичні основи цих понять з точки зору міжнародного права та конкретно-історичні приклади форм політичної залежності від Російської та Османської імперії у XVIII ст., аналогічні Запорожжю, Криму та ногайським ордам, які мають своїм правовим підґрунтям традицію та прецедент. Для реалізації цього завдання треба, з одного боку, проаналізувати статус Січі та правові основи запорозько-російських та запорозько-турецьких взаємини XVIII ст. в контексті російсько-турецьких, російсько-кримських та російсько-ногайських зв'язків. З другого боку, визначити статус і міжнародні повноваження Кримського ханства можна через аналіз кримсько-турецьких, кримсько-російських та кримсько-ногайських зв'язків.
Визначення політичного статусу Нової Січі і Кримського ханства стало можливим з двох принципових позицій теоретичного розуміння системи міжнародних відносин в регіоні Південно-Східної Європи XVIII ст.: 1) як перехідного до встановлення впорядкованої системи міждержавних відносин в нові часи та з урахуванням впливів східних традицій міжнародних відносин; 2) поширене в сучасній науці розуміння суб'єкта міжнародного права без вимог особливого незалежного міжнародно-правового статусу, але з наявністю механізмів реалізації та особливих напрямків виконання зовнішньополітичних задач.
Суб'єкт міжнародного права - це самостійне утворення, яке завдяки своїм фактичним можливостям та юридичним властивостям здатне мати права та обов'язки за міжнародним правом, брати участь у створенні та реалізації його норм. Тобто, особливість статусу суб'єктів міжнародного права полягає в тому, що вони виступають не лише як носії прав та обов'язків, а й головними діючими особами у створенні та втіленні в життя міжнародно-правових норм [991, с.42-45].
Коло суб'єктів міжнародного права та їх правовий статус зумовлені характером системи міжнародних відносин та рівнем розвитку міжнародного права. В основі міжнародного права лежать фактичні, реальні, життєві відносини, певний ступінь розвитку та усвідомлення соціальних та політичних інтересів; міжнародне спілкуван