РОЗДІЛ 2. Концептуально-експериментальна основа дослідження когнітивно-стильових утворень майбутніх психологів
2.1. Методологічні засади підбору інструментів та організації дослідження когнітивно-стильових та змістовних характеристик особистості
Ми вже вказували на те, що поняття "стиль" у сучасній психології використовується для визначення індивідуальних відмінностей в процесах переробки інформації, а тому цілком доречно диференціювати існуюче різноманіття типів особистості в залежності від особливостей їх когнітивної організації. Когнітивний стиль (КС) - це стійка характеристика особистості, яка проявляється у різних сферах її пізнання. Його слід розглядати як своєрідну систему переваг у пізнавальній діяльності суб'єкта, яка характеризує властивий йому стиль сприйняття та пізнання різноманітних подій, явищ, інших людей. Створювані при цьому образи мають суттєвий вплив на поведінку людини, її діяльність та спілкування. Пояснюється це тим, що і загальне розуміння когнітивного процесу, і його індивідуально-стильові особливості є наскрізною особистісною характеристикою, яка пронизує всі рівні відображення, внаслідок чого неможливо віднести їх до якогось конкретного психічного процесу.
Зважаючи на ту важливу методологічну роль, яку відіграє поняття діяльності у вітчизняній психології, зразу ж підкреслимо, що стильова сфера не тільки суттєво впливає на діяльність особистості, а й розглядається як її цілісне утворення, основу якого складають стилі (параметри КС), які взаємодіють між собою. Також необхідно наголосити на тому, що когнітивні стилі відносять до формально-динамічних утворень психіки, які не пов'язані зі змістовною стороною останньої, а, отже, їх особистісна цінність повністю визначається інструментальними характеристиками. Більш того, вважається, що когнітивний стиль є "визначальним фактором у процесі впливу мотиваційної та афективної сфер на пізнавальну діяльність" [Напрасна О.Б., 97].
Усвідомлюючи той факт, що будь-якому емпіричному дослідженню передує процедура детального обґрунтування його методологічних засад, ми спробуємо детальніше висвітлити їх сутність. Здійснюючи аналіз різноманітних досліджень в галузі когнітивної психології, ми переконались у тому, що пізнавальні стратегії суб'єкта можуть бути описані за допомогою наборів дихотомічних змінних. Немає необхідності зупинятись на них детальніше, оскільки у попередньому розділі ці характеристики нами вже розглядались.
Сучасні дослідження когнітивно-стильових відмінностей між людьми, дають підстави вважати КС особливим утворенням, яке пронизує найрізноманітніші структурні рівні організації особистості: від перцептивних процесів до міжособистісних стосунків, поведінки і діяльності. Індивідуальні відмінності у способах отримання, структурування і відтворення інформації суттєвим чином впливають на утвердження різноманітних типових форм когнітивного реагування.
Слід зазначити, що діапазон визначень та інтерпретації когнітивного стилю знаходиться на континуумі від вузько пізнавальної діяльності - до поняття індивідуального стилю діяльності [Мерлін, 93]. Тим не менше абсолютна більшість науковців, яка займається дослідженням цієї проблематики, акцентує увагу перш за все на 3 аспектах, які є спільними для багатьох авторських концепцій:
1) когнітивний стиль - це процесуальна, інструментальна характеристика, а не змістовна чи результативна;
2) КС - елемент пізнавальної діяльності, який відповідає за її організацію і має свою стійку структуру;
3) КС розглядається як біполярний конструкт, який термінологічно виглядає як пара протилежних категорій, як певний континуум, як деяка шкала з полюсами від максимальної вираженості певної якості до мінімального її прояву (тобто максимальним виявом протилежної) [Напрасна О.Б., 97].
В зарубіжних наукових джерелах параметри КС мають назву індекси (CSI), яких нараховується дванадцять. Ми свідомо не називаємо їх, хоча б тому, щоб уникнути повторювань. При цьому, не буде зайвим здійснити детальніше висвітлення деяких концептуальних особливостей поєднання цих параметрів. Так, існує модель структури когнітивного стилю, у якій його основні параметри групуються відповідно до тих рівнів інформаційної переробки, на яких вони мають найбільш яскравий прояв. Слід зазначити, що останні забезпечують своєрідність процесу розуміння інформації, як "процесу засвоєння та породження смислів" [115, с. 10].
В роботах багатьох зарубіжних авторів описано 4 варіанти поєднання параметрів когнітивних стилів, в залежності від рівнів переробки інформації:
1) перцептивний рівень (L1) або рівень уявлень про навколишній світ першого порядку. Саме на цьому рівні здійснюється аналіз первинних неструктурованих даних. Основними параметрами, від яких залежить успішність цього процесу, є полезалежність-поленезалежність; перцептивна артикуляція поля; екстенсивність (широта) сканування.
2) рівень систем інформаційної переробки (L2). Сприяє виникненню та структуруванню концептуальних уявлень в символічній та семантичній формах. Тут важливу роль відіграють наступні параметри: широта концептуалізації; діапазон еквівалентності; артикулювання концептуальних структур; складність-простота;
3) рівень інформаційної переробки (L3) або іншими словами рівень "актуалізації, змін та формування особистого досвіду на базі створення моделей навколишньої дійсності" (власні "теорії", "конструкції", "власне бачення" світу) [199,200]. В основі індивідуальних відмінностей цього рівня покладено наступні параметри когнітивного стилю: толерантність до нереального досвіду; згладжування-загострення, істотними характеристиками якого є "тип запам'ятовування" та тривалість збереження одиниць інформації у короткочасній пам'яті.
4) рівень цілеспрямованої діяльності, яка базується на особистих програмах і стратегіях ухвалення рішення (L4). Когнітивно-стильові особистісні відмінності виникають як результат дії наступних параметрів: рефлективність-імпульсивність, ригідність-гнучкість та локус контрол
- Київ+380960830922