Вы здесь

Економічний механізм управління інвестиціями у плодоовочевій консервній промисловості України

Автор: 
Самофатова Вікторія Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
3407U000987
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ПЛОДООВОЧЕВІЙ КОНСЕРВНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Плодоовочева консервна промисловість України як об'єкт інвестування
Серед заходів, що спрямовані на підвищення життєвого рівня населення України, вагоме місце повинно зайняти подальше покращення структури його харчування, зокрема збільшення споживання фруктів та овочів у свіжому та переробленому видах.
Головною проблемою якості харчування населення України є його неповноцінна структура. Наша держава відстає від європейського рівня душового споживання м'ясопродуктів у 2,5 рази, овочів і баштанних (без картоплі) у 2,8 рази, а фруктів у 3,5 рази [21].
В даний час дефіцит вітчизняних овочів та фруктів, особливо в зимово-весняний період, крім інших факторів, обумовлений проблемою зберігання рослинної сировини, а також відсутністю необхідного устаткування і технологій, що відповідають світовим стандартам. На стадії поле - сад, вітчизняна плодоовочева продукція не поступається, і навіть має переваги, перед імпортною продукцією по смаковим та поживним властивостям, однак на момент реалізації не витримує конкуренції з імпортною по товарному виду та асортименту.
Цілорічне забезпечення населення країни високоякісними овочами, плодами, ягодами та продуктами їх переробки, є основним завданням плодоовочевої промисловості. Цій галузі належить важлива роль в забезпеченні населення продуктами харчування, що мають високу біологічну цінність та містять цілу низку необхідних компонентів, мінеральних речовин та вітамінів. Вона сприяє забезпеченню рівномірного споживання на протязі року овочів та фруктів, тривалому зберіганню вирощеного урожаю і зменшенню його втрат.
В Україні сприятливо поєднуються необхідні умови для вирощування та переробки сільськогосподарської продукції: клімат, земельні і трудові ресурси, близькість до міжнародних ринків збуту, досить розвинена транспортна інфраструктура. Серед усіх країн світу на Україну припадає близько 25% площ найбільш родючих чорноземних земель. Сукупність цих факторів визначає високий інвестиційний потенціал плодоовочепереробного і інших підкомплексів АПК України.
Протягом минулих десятиріч в Україні була створена розгалужена мережа плодоовочеконсервних заводів. Нині, за даними Держкомстату, їх кількість складає майже 700 підприємств [29]. За продуктивністю вони класифікуються як підприємства малої (до 20 муб на рік), середньої (до 50 муб на рік) та великої (до 100 муб на рік) потужності (муб - мільйон умовних банок; умовна банка - продукт масою 400 г). З них тільки 3% відповідають сучасному технологічному рівню. Питома вага безвідходних та маловідходних технологій не перевищує 10% [124]. Водночас в Україні є більшість необхідних сировинних ресурсів та виробничі потужності для виробництва широкого асортименту плодоовочевих консервів.
Проте, економічна ситуація в Україні нині характеризується значною нестабільністю. Зростає рівень невизначеності та ризику, що ускладнює діяльність підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Ці труднощі зумовили появу негативних тенденцій та змін у плодоовочеконсервній промисловості. Галузь, яка відіграє важливу роль як в економіці АПК, так і всієї країни, знаходиться у скрутному становищі, хоча останнім часом і спостерігаються прояви поліпшення справ та пожвавлення виробничої діяльності на ряді підприємств, які ведуть активну інвестиційну діяльність. Зокрема, це ЗАТ "Агроекопродукт" (група компаній "Верес"), ЗАТ "Чумак", ЗАТ "Ніжинський консервний комбінат", ВАТ "Гайсинський консервний комбінат", ЗАТ "Вознесенський консервний завод", ВАТ "Волинь-холдінг" і ін. На ринку сокової продукції виділяються ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування", СП "Вітмарк -Україна"; ТОВ "Сандора" ; ВАТ "Вінніфрут" та ін. Кожне з цих підприємств займає значну ринкову нішу і випускає свою продукцію під кількома торговими марками у різних цінових сегментах. Але таких стабільно працюючих і успішних підприємств в Україні не більше двадцяти, тобто слід говорити про необхідність практично повного відродження галузі.
Сучасний стан інвестиційної діяльності у плодоовочевій консервній галузі характеризується зменшенням ролі держави як безпосереднього інвестора, збільшенням кількості приватних інвесторів та припливом іноземного капіталу. Спостерігається тенденція до повільного зростання обсягів інвестицій у основний капітал (табл.2.1). Разом з тим, недостатня увага приділяється реалізації інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання плодоовочевої консервної промисловості. Пошук нових механізмів управління інвестиціями і мобілізація наявних резервів та джерел фінансування призводять до вагомих результатів. Зокрема, ряд підприємств нарощує темпи виробництва та освоює нові види продукції. Як правило, це заводи зі значними обсягами іноземних інвестицій - ЗАТ "Чумак", ЗАТ "Агроспецпроект", ЗАТ "Крафт" та ін.
Протягом останніх років активізувався процес придбання контрольних пакетів акцій консервних заводів, проте економічна ситуація в галузі кардинально не змінюється - значна кількість її суб'єктів господарювання (45% у 2004 році) були збитковими [128].
На наш погляд, для цього є декілька причин:
- по-перше, неможливо швидко налагодити консервне виробництво з стабільними результатами, що задовольняють як виробника, так і споживача;
- по-друге, нереально за один-два роки роботи створити власну сировинну зону або налагодити сталі зв'язки з виробниками сільськогосподарської продукції;
- по-третє, потрібен час на створення торгової марки, формування системи збуту та рекламу продукції.
Незважаючи на вищезазначене, на протязі 2000 - 2004 рр. спостерігається стійка тенденція зростання виробництва плодоовочевих консервів (рис. 2.1), та принаймні потрібно ще десятиріччя, щоб досягти результатів 1990 р.
Аналогічна тенденція виявляється і в споживанні продукції, хоча автор вважає, що тут є значні резерви росту за рахунок зменшення спожи