РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНУВАННЯ ОДИНИЧНИХ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ, ДІЄПРИСЛІВНИКОВИХ ЗВОРОТІВ І ВСТАВНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ІЗ ДІЄПРИСЛІВНИКОМ У КНИЖНИХ СТИЛЯХ
2.1. Дієприслівникові звороти і вставні конструкції з дієприслівником в офіційно-ділових текстах
2.1.1. С т а н в и в ч е н н я ф у н к ц і о н у в а н н я
д і є п р и с л і в н и к і в у о ф і ц і й н о- д і л о в о м у с т и л і
Серед функціональних різновидів української літературної мови традиційно виділяється офіційно-діловий стиль. Його ознаки більшою чи меншою мірою висвітлені в курсах стилістики сучасної української літературної мови [64, 113, 116, 140, 188, 196]. У них, крім стилєтвірних лексичних прикмет, у вигляді загальних зауважень називаються деякі риси синтаксичної будови конструкцій офіційно-ділового стилю. Вони зводяться
до того, що синтаксичним структурам ділової документації "властива багаточленна і широко розгалужена синтаксична будова у вигляді ускладнених і складних речень, із багатьма синтаксично поширеними однорідними, відокремленими членами, з розповідним інтонаційним оформленням речень" [196: 332] і що в офіційно-діловому стилі "уживаються, звичайно, й складні речення з сурядним та підрядним зв'язком з відокремленими зворотами,
зі вставними і вставленими конструкціями" [116: 262]. Такі спостереження цілком справедливі, але вони відбивають лише загальні ознаки синтаксичної будови текстів офіційно-ділового стилю і залишають поза увагою жанрову різноманітність стилю, а значить - і наявні відмінності в жанрах. У цьому особливість підручників і посібників: вони визначають загальне, найбільш показове. Тому й приклади наводяться, як правило, з діловодства, на зразках якого демонструються специфічні особливості оформлення офіційних документів. Тим часом жанровий діапазон цього стилю охоплює, крім адміністративно-управлінських, ще й дипломатичні й власне законодавчі документи. Цю різноманітність кваліфікують як підстилі офіційно-ділового стилю: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський [116: 258]. Обґрунтовується це різними вимогами до оформлення офіційних паперів відповідно до специфічних завдань, які мають виконуватись у їхньому написанні.
Саме різноманітність завдань названих підстилів і втілення їх у розлоге мовне наповнення дозволило стверджувати, що "діловий стиль не має більш-менш чіткої функціональної зорієнтованості" [12: 9]. З цим не можна не погодитись, адже до його складу входить розмаїтий спектр підстилів, що охоплюють документи від заяв, розписок, протоколів, дипломатичних листів
і нот до текстів конституції, урядових постанов, законів, положень. Такий різножанровий набір документів, які характеризуються специфічними засобами реалізації комунікативних завдань, за твердженням Д. Х. Баранника, "не може бути в одній стильовій обоймі" [12: 9]. Тому пропонується з офіційно-ділового стилю виділити розгляд мови нормативно-правових актів (або інакше - мову права) в окремий функціонально-стильовий різновид літературної мови.
"На цей рівень її привело саме положення правової норми як доконечно важливого фактора в житті та діяльності соціуму й відповідна системна специфіка її мовних маніфестацій у межах конкретно зорієнтованого тексту" [12: 10]. Ця пропозиція цінна тим, що привертає увагу до всебічного аналізу недостатньо дослідженої сфери функціонування мови - законодавчих документів. Досліджувати їх слід незалежно від того, як кваліфікувати їх особливості - підстилем чи стилем. Зроблені перші кроки у вивченні мови права викликають потребу в подальших дослідженнях мовних елементів усіх мовних рівнів [12: 7]. Серед них синтаксичного, у якому найпоказовішим
у формуванні стильової якості тексту є речення, що передає комунікативну заданість задуму. У реченні ж важливими складниками його будови є дієприслівниковий зворот і вставні словосполучення.
У цьому підрозділі проаналізовано функціонування дієприслівникових зворотів у нормативно-правових документах. Фактичний матеріал дібрано
з нормативно-правових видань: Конституції України, Вісника Верховної Ради України, Господарського, Цивільного кодексів, Вісника податкової служби, Офіційного вісника України, Зібрання законодавства України, Кодексу законів про працю.
Обрання предметом аналізу саме цих документів обґрунтовується тим, що цей підстиль офіційно-ділового стилю найменш позначений стандартизацією оформлення документів, чим характеризуються адміністративно-канцелярські й дипломатичні документи. Стандартизація оформлення документів зумовлює використання дієприслівникових сполук
із однотипною будовою. Зразки такої стандартної будови речень
із дієприслівниками відзначені в літературі [І. Г. Чередниченко, Н. Ф. Непийвода]. Цим, власне, й обмежується розкриття особливостей дієприслівникових конструкцій у різновидах офіційно-ділового стилю, позначених стандартністю оформлення думок. Тим часом, крім стандартних будов речень, існують інші прояви використання дієприслівників у офіційних документах, на аналіз яких спрямований цей підрозділ.
Зібраний матеріал свідчить про достатньо часте використання дієприслівникових структур у законодавчих текстах. Це вказує на те, що
за вживаністю дієприслівникових конструкцій офіційно-діловий стиль не відрізняється від інших функціональних стилів. Звідси висновок, який полягає
у визнанні дієприслівника загальностильовим засобом, а відтак і підтвердженням того факту, що "синтаксис (як і морфологія) на відміну
від лексики й фразеології не володіє ні чітким стильовим забарвленням своїх одиниць, ні суворою функціональною їх закріпленістю за певними мовленнєвими сферами" [92: 150]. І все ж при всій справедливості висловленого не можна не враховувати параметри функціонування дієприслівника в його найрізноманітнішому використанні. Так, дієприслівник уживається в дієприслівниковому звороті, а також у вставному словосполученні. Уживаність чи неуживаність або переважне вживання дієприслівника, можуть бути визнані ознакою розглядуваного підстилю.
Визначення того, які зі