РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1. Дозвільна діяльність, пов'язана із легітимацією суб'єктів підприємництва
У ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Таким чином, чинним законодавством передбачено, що процедури ліцензування можуть бути умовно згруповані у такі групи:
1) процедури, пов'язані із видачею, переоформленням, анулюванням чи видачею дублікатів ліцензій. У зв'язку з тим, що наслідком здійснення цих процедур є набуття певним суб'єктом статусу учасника господарських відносин у частині, що стосується права здійснювати конкретний вид господарської діяльності такі процедури можна назвати статусними;
2) облікові процедури, тобто процедури, пов'язані із веденням ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів;
3) контрольні процедури - процедури, пов'язані із здійсненням контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та видачею розпоряджень щодо усуненням порушень законодавства у сфері ліцензування.
У межах предмету цього дисертаційного дослідження мають бути вивчені питання, що стосуються особливостей набуття певного права шляхом отримання відповідного дозволу або документу дозвільного характеру шляхом, зокрема, ліцензування. У зв'язку з цим не усі процедури ліцензування мають бути вивчені, а тільки ті, які пов'язані із видачею ліцензії як документу відповідної форми. Що стосується вивчення змісту облікових і контрольних процедур у процесі ліцензування певних видів господарської діяльності, виділена проблема має складати предмет дослідження особливостей ліцензування.
Статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено 77 видів діяльності, які підлягають ліцензуванню. Разом з тим, статтею 2 названого Закону визначено, що ліцензування окремих сфер підприємництва здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Виходячи зі змісту цієї норми, загальні засади ліцензування визначаються Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а особливості щодо кожного з виділених видів діяльності мають бути врегульовані окремим законом. Отже, при дослідженні питання про організацію діяльності щодо видачі ліцензій слід виходити з існування сукупності процедур, які потрібно здійснювати для отримання ліцензій, незалежно від предмету ліцензування (загальні процедури). Крім того, у межах зазначених процедур мають існувати певні особливості, наявність яких визначається специфікою окремого предмету ліцензування: банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів тощо (специфічні процедури). Наприклад, строки видачі ліцензій, необхідні додаткові матеріали, що прикладаються до заяви, проведення конкурсу на отримання ліцензії та інше.
Загальні процедури видачі ліцензії розташовані у порядку, який необхідно дотримуватись задля того, щоб отримати ліцензію:
1) звернення до органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії та надання необхідних додаткових матеріалів (ст.10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності");
2) прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі (ст.11 зазначеного Закону);
3) видача ліцензії (ст.14 зазначеного Закону).
Крім названих загальних процедур, Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено наявність процедур щодо переоформлення ліцензії (ст.16); зміни даних зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензій (ст.17); видачі дубліката ліцензії (ст.18). Вони здійснюються незалежно від предмету ліцензування, але за наявності відповідних підстав.
Названим Законом (ст.4) визначено такі органи державної влади, які мають повноваження у сфері ліцензування: 1) Верховна Рада України, 2) Кабінет Міністрів України, 3) спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, 4) органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, 5) спеціально уповноважені виконавчі органи рад, 6) Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, насамперед, Конституції України, слід зазначити наступне.
Верховна Рада України визначає основні напрямки державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації. Конституцією України, якою визначено повноваження Верховної Ради України, безпосередньо повноваження у сфері ліцензування не визначені. Так, ст.85 вказано, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема, належать прийняття законів, визначення засад внутрішньої політики, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та закону, здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією та законом. П.8 ч.1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва.
Отже, виділеними нормами Конституції України визначені повноваження Верховної Ради України не тільки законодавчого, але й контрольного змісту. Оскільки ст..4 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що до органів, які мають повноваження у сфері ліцензування, належить Кабінет Міністрів України та виходячи з норми Конституції України про здійснення Верховною Радою України контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та закону, можна запропонувати внести доповнення до норми ч.1 ст.4 Закону України "Про ліценз