РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика досліджуваного контингенту
Для вирішення поставлених завдань було проведене комплексне стоматологічне обстеження та лікування 126 дітей з хронічним гранулюючим періодонтитом тимчасових молярів ( в фазі загострення 54, в фазі ремісії 72 хворих). Згідно схеми періодизації дитячого віку за Гундобіним Н.П.[169] хворі відносились до молодшої шкільної групи - від 7 до 11 років (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих хронічним гранулюючим періодонтитом
за статтю і віком
ВікСтатьВсьогохлопцідівчатаабс.%абс.%абс.%797,1497,141814,288118,731411,112519,8491612,691915,083527,77101511,91713,493225,391197,1475,561612,7Всього6047,616652,38126100
За даними огляду та висновку педіатра, діти були практично здорові, останні 2 місяці не хворіли гострими інфекційними хворобами, не вживали ніяких ліків. Дослідження були проведені на базі хірургічного відділення міської дитячої клінічної стоматологічної поліклініки м. Полтава в 2003-2005 роках.
Головною причиною звернення 72 дітей був больовий синдром та наявність патологічних елементів на яснах ураженого ЗАС, а 54 пацієнти звернулись за допомогою з метою планової хірургічної санації порожнини рота.
За даними опитування та вивчення первинної документації тривалість захворювання у всіх пацієнтів не перевищувала 2 років .
Розподіл ХГП тимчасових молярів в залежності від локалізації (верхня або нижня щелепа) ураженого зубоальвеолярного сегмента та віку обстежених пацієнтів відображена на рис. 2.1.
Рис.2.1. Графічне зображення розподілу хворих хронічним
гранулюючим періодонтитом за локалізацією і віком
Діагноз визначали за класифікацією періодонтитів Т.Ф.Виноградової [200] з урахуванням міжнародної класифікації стоматологічних хвороб на основі МКХ-10.
Серед загальної кількості обстежених в 44,18% випадків (54 хворих) уражений зуб локалізувався на верхній щелепі, в 55,82% (72 хворих) - на нижній. Анатомічна приналежність ураженого зуба (перший чи другий тимчасовий моляр) та вік обстежених хворих наведені в таблиці. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за віком та приналежністю до уражених молярів
Вік,
рокиНижня щелепаВерхня щелепа
Всьогоперші моляридругі моляри
Всьогоперші моляридругі моляри
Всьогоабс.%абс.%абс.%абс.%7107,9321,591264,7600618897,1443,1713107,9310,79112491411,164,7620107,9364,7616361075,5697,141686,3497,1417331143,1775,561121,5921,59415Всього4434,92822,2723628,61814,354126
Для діагностики фази хронічного запалення проводилось загальноприйняте клінічне обстеження хворих, оцінка стоматологічного статусу пацієнта, рентгенологічне дослідження періапікальних тканин в ділянці ураженого сегмента щелепи, цифрова термометрія ясен, вимірювання омічного електричного опору ураженого зубоальвеолярного сегмента, імунологічні дослідження (визначення концентрації секреторного IgA в ротовій рідині та показників клітинного імунітету ураженого ЗАС) проводились на базі центральної науково-дослідної лабораторії Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія", м.Полтава (зав. - д.мед.н., проф. І.П.Кайдашев).
Після клінічного обстеження 54 дітей з ознаками ХГП тимчасових молярів в фазі ремісії (І група спостереження) та 72 дітей з загостренням ХГП тимчасових молярів (ІІ група спостереження) кожна група на підставі аналізу результатів додаткових методів діагностики за характером клінічного перебігу захворювання була розподілена на дві підгрупи (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за віком в залежності від клінічного перебігу хронічного гранулюючого періодонтиту
Вік,
рокиФаза захворювання
Всьогоремісія (І група)
Всьогозагострення (ІІ група)
Всього1 підгрупа2 підгрупа1 підгрупа2 підгрупаабс.%абс.%абс.%абс.%710,7943,17543,1797,141318843,1764,761075,5686,34152596 4,7643,1710129,521310,325351086,34129,522075,5653,9712321143,1753,97932,3843,17716Всього2318,23125,4543326,23930,972126
В І групі спостереження (ремісія ХГП) при відсутності скарг з приводу хвороби 23 дитини (42,59%) віднесені до першої підгрупи, для якої характерним клінічним проявом хвороби були проростання грануляцій з норицевого ходу чи рубці на яснах в ділянці ураженого ЗАС. Другу підгрупу склала 31 дитина (57,41%), в яких при обстеженні в ділянці ясен виявляли тільки позитивні симптоми Лукомського, Кроне, Мармассе.
В ІІ групі спостереження обстежених дітей також розподілили на дві підгрупи. В першій підгрупі (33 дітей) характерною скаргою був незначний за інтенсивністю біль в ділянці зуба при накушуванні, або наявність функціонуючих нориць, абсцесів на яснах. При клінічному обстеженні ураженого ЗАС спостерігалась гіперемія та набряк ясен, їх болісність при пальпації, болісна реакція на перкусію зуба, на тлі яких в 48,15% випадків виявлено норицю з гнійними виділеннями. В 39 дітей другої підгрупи основною скаргою був постійний наростаючий біль в ураженому зубі, який посилювався при накушуванні. Ясна в ділянці причинного зуба гіперемійовані, набряклі, болісні при пальпації, перехідна складка згладжена. В 15 обстежених (38,46%) на яснах спостерігалось формування підслизового ясеневого абсцесу. При вертикальній перкусії зуба відмічалась виражена больова реакція. На порушення загального самопочуття частіше скаржились діти другої підгрупи. При цьому у них відмічалась субфебрильна температура тіла, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.
У виборі методу лікування періодонтитних зубів вирішальне значення мав ступінь патологічної резорбції коренів та періапікальних тканин, який визначався за допомогою рентг