РОЗДІЛ 2
ВІДНОВЛЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ
2.1. Порядок відновлення провадження у справі в зв’язку з нововиявленими
обставинами
“Очевидність помилковості постановлення вироку настільки велика – писав відомий
вчений 19 ст. І. Я. Фойницький, що подальше приведення його до виконання було б
явною несправедливістю, і те зло, якого вже зазнали внаслідок цього, повинно
бути спокутовано державою” [74, с. 367].
Виправлення цих помилок можливе завдяки наявності у кримінальному процесі нашої
держави інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими
обставинами. Перевірку судового рішення умовно можна поділити на декілька
етапів, які послідовно змінюють один одного: перевірка заяв та повідомлень про
нові обставини вчинення злочину та прийняття рішення по її результатам;
проведення розслідування нових обставин вчинення злочину та складання висновку
за результатами розслідування; передача матеріалів розслідування вищестоящому
прокурору; внесення подання до суду про перегляд судового рішення; вирішення
судом питання про скасування незаконного судового рішення та відправлення
справи на нове розслідування чи судовий розгляд. Від результатів кожного з них
залежить не тільки перехід до наступного етапу, а також доля кримінальної
справи й особи, щодо якої воно прийняте.
Особливої уваги потребує удосконалення першочергового етапу відновлення
порушених прав громадян, яким є отримання заяви чи повідомлення про нові
обставини вчинення злочину.
Цілком правильно відзначають, що питання вирішення заяв і повідомлень громадян
про злочини, що пов’язані з діяльністю правоохоронних органів є найбільш
складними. Складність цього питання полягає в тому, що загальна кількість заяв
і повідомлень громадян про злочин збільшується, а механізм їх вирішення
ґрунтується на старих принципах [95, с. 60].
Аналогічною є ситуація із заявами та повідомленнями про нововиявлені обставини
вчинення злочину. В чинному КПК належним чином не врегульовано належним чином
порядок вирішення заяв і повідомлень про нововиявлені обставини вчинення
злочину. Не визначені також ні порядок проведення перевірки заяв і повідомлень
про нові обставини вчинення злочину; ні строки її проведення; суб’єктів
перевірки; можливість прийняття рішень за результатами перевірки тощо. У ст.
400-8 КПК лише вказано, що заяви про перегляд справи заінтересовані особи,
підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокурору.
Така нечітка законодавча регламентація породжує значні проблеми під час
застосування інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
У зв’язку з цим слідчі, прокурори та судді допускають чимало помилок, починаючи
від прийняття рішень й завершуючи невизначеністю понять, які застосовуються під
час перегляду судових рішень.
Так, прикладом може слугувати кримінальна справа, порушена відносно громадянки
А. за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 194 КК України. Під час
допиту А. як підозрюваної та обвинуваченої вона повністю визнала свою вину у
вчиненні злочину. Інші докази також давали підстави вважати її винною у
вчиненні злочину. Справа з обвинувальним висновком була направлена до суду для
прийняття рішення. Та, під час судового розгляду справи підсудна змінила свої
покази, заявивши, що злочин вчинила інша особа, з якою вони знаходились разом
до вчинення злочину. Після цього суд, замість того щоб винести ухвалу про
повернення справи для проведення додаткового розслідування, виніс ухвалу “Про
повернення справи на додаткове розслідування за нововиявленими
обставинами”[96].
Річ у тому, що вчені не приділяють значної уваги перегляду судових рішень, що
набрали законної сили за нововиявленими обставинами саме на початковому етапі і
як наслідок цього більшість з них залишається не вирішеними.
Початком процесуальної діяльності з перегляду судових рішень у зв’язку з
нововиявленими обставинами є отримання прокурором заяви чи повідомлення про
перегляд судового рішення від певної особи чи установи (ст. 400-8 КПК).
У чинному КПК відсутня вимога, що пред’являється до форми й змісту заяв та
повідомлень про перегляд судових рішень, що призводить до різних думок серед
дослідників цієї проблеми. Деякі з них висловлюють думку про те, що проведення
перевірки заяв та повідомлень про нововиявлені обставини злочину повинні
проводитися за аналогією з іншими стадіями кримінального процесу й, відповідно
заяви повинні бути такими, як і в інших стадіях кримінального процесу. Не
вказуючи з якими конкретно стадіями процесу [97, с. 23].
На думку В.Т. Маляренка, зазначені клопотання повинні відповідати передбаченим
ст. 350 КПК вимогам, що ставляться до апеляції [98, с.21].
На наш погляд думка В.Т. Маляренка заслуговує на увагу, але, враховуючи
специфіку інституту, який розглядається, вважаємо, що ці клопотання повинні
бути дещо іншими. Як і заяви про злочин, заяви про перегляд судового рішення у
зв’язку з нововиявленими обставинами, на відміну від кримінально-процесуального
законодавства Республіки Молдова, де форма заяви може бути лише письмовою [99],
українське законодавство визначає як письмову, так і усну форму заяви. Письмова
заява підписується особою, що її подала (ст. 95 КПК), усна заява заноситься до
протоколу й підписується заявником та посадовою особою, що прийняла її.
У заяві повинні вказуватися: назва органу чи посадової особи, якій вона
адресована; короткі відомості про особу, що подала заяву; відношення заявника
до судового рішення (про перегляд якого вона подає клопотання); рішення якого
суду оскаржується; в чому полягає його незаконність; перелік документів, що
додаються до заяви. Коли відомост
- Київ+380960830922