РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Агроекологічна характеристика регіону
До північної частини Степу України відносяться південні території Харківської, Полтавської областей та північні Дніпропетровської, Кіровоградської, Луганської областей [230]. Дана зона характеризується помірно-континентальним кліматом. На більшій частині території тривалість безморозного періоду складає 190-245 діб. Період активної вегетації з температурою повітря вище 5 оС знаходиться в межах 170-230 діб. Сума активних температур (вище 5 оС) за рік сягає 2500-2900, а середня багаторічна за весняний період складає 502 оС. Найтепліший місяць - липень, середньомісячна температура повітря у цьому місяці 21,5 оС, у найхолоднішому місяці року (січні) вона становить в середньому мінус 7,6 оС.
Середня багаторічна сума опадів 529 мм, а за період з квітня по серпень - 230 мм. Розподіл опадів на протязі року нерівномірний. Найбільша їх кількість випадає у літні місяці.
Осінь довга та помірно тепла. Зима, як правило, холодна з нестійким температурним режимом, тривалими відлигами. Кількість опадів у зимовий період становить 16-20 % від річної норми. Висота снігового покриву в північних районах сягає 18-20, а у південно-східних - 7-9 см. Тривалість періоду зі сніговим покривом знаходиться у межах 85 діб.
Період переходу середньодобової температури повітря через 5 оС припадає на останню декаду березня - першу декаду квітня. Температурний режим нестійкий.
Літо дуже жарке та сухе. Опади, що випадають влітку, мають переважно зливовий характер і можуть спричиняти стікання води і інтенсивне її випаровування. У зв'язку з цим в літні місяці спостерігається мінімальна відносна вологість повітря і найбільша кількість днів з атмосферною посухою, що також негативно позначається на продуктивності рослин. В окремі роки жарка погода супроводжується суховіями, які приносять шкоду під час цвітіння та наливу зерна.
Середня кількість днів з атмосферною посухою за вегетаційний період становить 18, у тому числі інтенсивної і дуже інтенсивної 3 дні. Негативний вплив повітряної посухи більш різко проявляється за недостатньої зволоженості ґрунту, яка поступово знижується у напрямку від західних до східних районів.
Ґрунти представлені в основному чорноземами. Це родючі ґрунти, які мають великі запаси поживних речовин і сприятливі фізичні показники, насамперед водостійку структуру.
2.2. Обґрунтування вибраного напряму досліджень
Такі різноманітні погодні умови вимагають, щоб культури (сорти) мали широкий адаптивний потенціал, чого дуже важко досягнути. Для того, щоб дослідження були цілеспрямованими, ми сформулювали ряд вимог, яким повинен відповідати сорт сочевиці, адаптований до умов північного Степу України. При розробці основних вимог до сорту ми враховували наступні біологічні ознаки: фотоперіодизм, тривалість вегетаційного періоду, суму активних температур, вимоги до вологозабезпеченості, посухостійкість, стійкість до вилягання, основних шкідників і хвороб, вимоги до грунтів, а також відповідних якісних показників.
Фотоперіодизм. Як уже вказувалося, центром походження сочевиці є Центральна Азія [1, 4, 200]. Згідно прийнятої класифікації фотоперіодичної реакції видів зернобобових рослин, сочевиця відноситься до відносно нейтральних, її розвиток прискорюється при довгому дні [231]. Фотоперіод, характерний для підзони північного Степу України, цілком підходить для сочевиці.
Сума активних температур та тривалість вегетаційного періоду. Для сочевиці, як ранньої культури, активними вважаються середньодобові температури вище 4-5 ?С (В.Н. Степанов [232]). Оптимальним строком сівби для неї, як і інших ранніх ярих культур - є перша декада квітня. Але дуже часто через погодні умови строки сівби можуть здвигатися, інколи навіть на місяць. Можливе також запізнення дозрівання в зв'язку з вологою погодою, особливо в 2-й половині вегетації. У північній частині Степу сочевиця є потенційним попередником для озимої пшениці, яка звичайно висівається в кінці серпня - на початку вересня. Для підготовки площі під озимину потрібно не менше 10-15 днів, тому поле повинно бути звільнене від сочевиці не пізніше другої декади серпня. Крім того, в цей період починають інтенсивно розвиватися пізні ярі бур'яни, що може значно ускладнити збирання при подовженні вегетації. Таким чином, тривалість вегетаційного періоду у сортів сочевиці, адаптованих до даної зони, повинна бути 90-100 діб, а сума активних температур 1600-1800?С. Крім того, вони повинні якомога менше реагувати зміщенням періоду дозрівання на затримку з сівбою та його подовженням через надмірну кількості вологи, що гарантує визрівання і своєчасне збирання насіння.
Вимоги до вологозабезпечення. Сочевиця - посухостійка культура, для отримання середнього врожаю їй достатньо 150-200 мм опадів за вегетаційний період [8, 122, 233, 234]. Як і всі рослини-ксерофіти вона має ряд пристосувань, які допомагають їй легше переносити посуху: дрібні злегка опушені листочки, тонкі стебла, добре розвинена коренева система. Тому в даному регіоні вона майже не потерпає від нестачі вологи. На Красноградській дослідній станції за останні 20 років вирощування в посушливі роки сочевиця майже не зменшувала продуктивності. Дещо гірше дана культура переносить надмірну кількість вологи. Особливо значні втрати врожаю можуть бути, коли надмірна кількість опадів випадає в другій половині вегетації. Рослини розвивають велику вегетативну масу і сильно вилягають, затримується період дозрівання, активно розвиваються хвороби, що значно погіршує якість продукції [8, 122]. Майже в усі роки урожай сочевиці сильно знижувався, коли друга половина літа була дощовою (рис. 2.1).
Сприятливими ми вважали роки, коли урожайність перевищувала 2,0 т/га. В такі роки, як можна бачити з рис. 2.1, вологим був початок вегетації, травень - червень. Опади наступних місяців мали на урожай негативний вплив.