РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНДУЇЗМУ
2.1. Складності й протиріччя сучасного індуїзму
Аналіз сучасного стану неоіндуїзму та його впливу на життя народів багатьох країн світу неможливо провести без вивчення його витоків, коріння яких пов'язані із однією із потужних релігій світу - індуїзмом, який виник у давні часи на території півострова Індостан. Генезис індуїзму може бути простежений протягом майже трьох тисяч років. За цей час його традиції постійно збагачувалися, видозмінювалися й трансформувалися. Напевно, немає жодної релігії на землі, що була б настільки неординарна й суперечлива, як індуїзм.
"Народи Індії і їхньої культури, древні і сучасні, завжди славилися такою ж розмаїтістю, як індійські землі й індійський клімат: різні господарські уклади, звичаї, костюми, стилі життя, види харчування; шістнадцять державних мов на сьогоднішній день, кожна із яких нараховує велику кількість діалектів, плюс сотні інших, менш розповсюджених мов; зводяща з розуму своєю заплутаністю величезна система кастових, підкастових, племінних, кланових і родинних позначень; півдюжини основних релігій, кожна з набором власних сект, і десятки тисяч місцевих культів; велика кількість безписемних традицій, які спостерігачі, що не володіють достатніми знаннями й уявою, іноді невдало називають "анімізмом" [370, с.128]. Історичне, географічне та язикове розмаїття Індії залишається скріпленим єдиним релігійним початком, що називається "індуїзм".
Завдяки широті історичного досвіду, поряд із розмаїттям культур проживаючих в Індії народів, які сповідають індуїзм, а також різноманітні культи, виникають труднощі, пов'язані при спробі дати для цієї релігії просте й коротке визначення. Протиріччя починаються вже з однієї спроби дати визначення назві "індуїзм".
По-перше, ця назва не є самоназвою релігії, так само, як і назва країни - Індія. Назва країни відбулася від назви ріки Інд, яку цій річці та країні дали перси (індуси називають цю ріку Синдху). Через персів назва потрапила в Грецію, а відтіля - у Європу. Країну стали називати Індія ("що перебуває на ріці Інд"), а жителів - індійцями. М. Ф. Альбедиль констатує, що: "Самі древні індійці називали свою країну інакше - Джамбудвіпа, тобто "Континент дерева джамбу", або Бхаратварша, тобто "Країна синів Бхарати, легендарного прабатька індійського народу" [150, с. 14]. На сьогоднішній час Бхарат - є офіційною назвою Республіки Індія. Із приходом на територію Індії мусульман була відроджена перська назва - Гіндустан, а жителів стали називати хінду. Ця назва закріпилась за всіма, хто сповідав національну релігію, так вона і увійшла у середині ХIХ століття в європейські мови. Термін "індуїзм" став позначати традиційну релігію Індії. У самій же "Бхаратварше" здавна була поширена інша назва - "хіндудхарма", що переводиться, як "вічний закон індусів".
Другою особливістю є те, що назва цієї релігії асоціюється тільки з назвою народу та назвою країни, де вона виникла. Дане явище не спостерігається більше у назві жодної релігії. Всі основні релігії по походженню назв умовно можна розділити на три групи:
1. Утворені від імені засновника. Наприклад: Конфуцій - конфуціанство, Зороастр (Заратуштра) - зороастризм, Магомет (сучасно - Мухаммед) - магометанство;
2. Утворені від титулу засновника. Наприклад: Христос - християнство, Будда - буддизм;
3. Утворені від центрального поняття в релігії. Наприклад: Дао (шлях) - даосизм, синто (шлях богів) - синтоїзм.
Індуїзм не можна віднести ні до однієї із цих груп. Можливо, для нього варто створити четверту групу, однак там він буде єдиним прикладом.
Третя складність полягає у тому, що велика кількість людей намагались відповісти на питання, що ж таке індуїзм? Але поки що це не вдалось зробити ні у самій Індії, ні за її межами. У енциклопедії "Релігії світу" підкреслюється що "ніхто ще не зміг чітко пояснити, що відноситься до індуїзму, а також - кого можна вважати індуїстом, а кого ні. Більше того, відповіді на ці запитання виявились не тільки суперечливими, але й запросто могли виключати одне одного" [108, с. 410].
Якщо казати про індуїзм, як про релігію ненасильства (по визначенню М. Ганді), то культ богині Калі, один з найпоширеніших серед жінок Індостана, не тільки не заперечує ненасильство, а й вимагає кривавих жертвоприношень тварин та людей. Можна представити індуїзм як релігію аскетів, які катують плоть заради духу, однак тантризм, що широко практикується у шиваїстських сектах служить прямим спростуванням, тим що пропонує вживати м'ясо, алкоголь, наркотики та пропагує практику плотських утіх. "Часом подібні, прямо протилежні характеристики можуть уживатись в одному образі, наприклад бога Шиви. Він - великий аскет, що сидить на тигровій шкірі в йогичній позі й занурений у глибоку медитацію. Але він же здатний віддаватись неприборканим і застрашливим страстям" [108, с. 411]. І така подвійність буде майже в будь-якому визначенні індуїзму.
В Індії є незвичайне дерево - бан'ян. Індуїсти вважають його священним, тому, що з одного стовбура може вирости цілий гай. Основний стовбур може вмерти, але порослі, якім він дав життя, будуть рости, розвиватись й давати життя таким же стовбурам. М. Ф. Альбедиль відмічає, що "це дерево - живий символ індуїзму. Протягом своєї багатовікової історії він являв собою якусь багатолику єдність, втілюючись у різних, яскравих і самобутніх варіаціях і пронизуючи усю плоть індійського життя, створюючи неповторну загальну палітру. Індія пережила чимало іноземних вторгнень, і кожне з них було викликом індуїзму. Але щоразу справа завершувалась процесом поглинання індуїзмом далеких вірувань та їх синтезом" [150, с. 8].
Синтезовані були й опозиційні індуїзму плину й релігії, такі, як буддизм, сикхізм і парсизм. Єдиними релігіями, які не злилися із ним, були іслам та християнство. Не злилися вони тільки завдяки своїй завзятості, тому що сам індуїзм, як уже згадувалось, був готовий їх прийняти та переробити. Вони, навпаки, впли