РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ У МІСТАХ................................................................................
852.1.Правові форми використання земель житлової та громадської забудови у містах ..............................................................................
852.2.Управління землями житлової та громадської забудови у містах як важливий елемент правового забезпечення їх використання ..
1082.3.Основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у містах та шляхи їх подолання...........................................................
153Висновки за другим розділом ...................................................................... 180ВИСНОВКИ................................................................................................... 185СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 190
ВСТУП
Актуальність теми
Україна відзначається наявністю відносно густої мережі населених пунктів, яка на 1 січня 2001р. налічувала 451 місто, 892 селища міського типу, 28,6 тис. сільських населених пунктів. Серед міст 2 (Київ та Севастополь) державного значення, 11 республіканського (в межах Автономної Республіки Крим) та 160 - обласного значення. За час між переписами населення (1959 - 1989 рр.) переважна частина приросту міського населення припадала на великі та крупні міста. Їх кількість зросла з 12 до 25, в т.ч. міст мільйонерів - з 1 до 5, а їх щільність - одна з найвищих у світі [1]. Земельні ресурси для населення міст є найважливішим природним засобом життєдіяльності та екологічною умовою життєзабезпечення. Водночас вони виступають як просторовий операційний базис, тобто як місце розміщення житлових, соціальних, виробничо-господарських, побутових та інших об'єктів. Тому цінність земель міст залежить від характеру і призначення розташованих на них об'єктів нерухомості. Крім того, в освоєння саме цих земель переважно спрямовуються вітчизняні та іноземні інвестиції. З точки зору залучення інвестицій у сферу нерухомості у містах важливими є норми, що регулюють використання земельних ділянок і зведення на них об'єктів нерухомості. Від раціонального та ефективного використання цих земель в значній мірі залежить загальнодержавний економічний та соціальний розвиток країни.
Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними соціально-економічними тенденціями у розвитку українського суспільства в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах, залучення інвестицій у розвиток міських територій, міграційними процесами, існуючими проблемами із забезпеченням населення міст житлом, отримання громадянами України земельних ділянок для спорудження житла, ведення підприємницької діяльності, екологічними проблемами у містах.
З прийняттям Конституції України визначаються нові юридичні засади здійснення права власності на землю, що безпосередньо впливає на правове регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах.
Формування єдиної правової бази для використання земель житлової та громадської забудови у містах, що базується на положеннях Конституції та враховує набуту практику проведення земельної реформи, обумовило прийняття нового Земельного кодексу України.
У чинному Земельному кодексі землі житлової та громадської забудови являють собою відокремлену категорію земель у складі земельного фонду країни. Не можна говорити про те, що вони складають абсолютно нову категорію земель. У попередньому законодавстві вони зазначалися як землі населених пунктів. Тому актуальність дослідження проблеми правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах полягає в тому, що змінилося не тільки найменування, а й зміст правового режиму цієї категорії земель.
Водночас у чинному земельному законодавстві України недостатньо реалізовані конституційні положення щодо права на землю Українського народу, що негативно впливає на стан правового забезпечення використання земель у містах, набуття і реалізації громадянами і юридичними особами земельних ділянок для житлового будівництва, спорудження об'єктів містобудування для громадських потреб, призводить до соціальних конфліктів при забудові земельних ділянок у містах та появи інших проблем правового, економічного, соціального характеру. Відсутність достатньо повного законодавства про правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах стримує також розвиток дослідження проблем правового забезпечення раціонального використання цієї категорії земель.
Відносини щодо використання цих земель у містах є одними з найбільш складних і малодосліджених відносин, що підтверджується постійним пошуком правових, економічних, технічних та організаційних важелів їх регулювання. Питання правового регулювання користування землями міської забудови Української РСР розглядалися лише в радянський період. Разом з тим слід зазначити, що правові основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою стали перешкодою у вирішенні ряду найважливіших питань ефективного і раціонального використання земель житлової та громадської забудови у містах України в умовах формування ринкових відносин. У зв'язку з цим низка принципових положень, які вироблені раніше наукою земельного права та закріплені в законодавстві, потребують істотного корегування.
В земельно-правовій літературі України за часів існування незалежності української державності поки що відсутні теоретичні та практичні комплексні дослідження правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах. Тому за сучасних умов реформування земельних відносин набувають актуальності питання правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України.
Науково-теоретичною основою та наукови