РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ
2.1. Територіальне планування БР як проблема геоекологічного проектування, заповідної справи та природоохоронного менеджменту
Під територіально-функціональною організацією біосферних резерватів ми розуміємо їх територіальне планування, виходячи із аналізу сукупності ландшафтних, екологічних, соціально-економічних та інших чинників з метою забезпечення ефективного природоохоронного менеджменту у регіоні розташування БР. У даній роботі наша увага зосереджена, головним чином, на аналізі ландшафтних та біоекологічних параметрів геосистем БР, що обумовлює природничо-созологічний характер територіального планування.
Робота ґрунтується на засадах ландшафтної екології у рамках якої, поряд з фундаментальними теоретичними положеннями, розглядаються питання оптимізації геосистем та оптимальної ландшафтно-екологічної організації території [39, 40]. За М.Гродзинським (1993) під ландшафтно-екологічною організацією території розуміється "така територіальна диференціація функцій, за якої максимально повно реалізуються природні потенціали геосистем, виключені конфліктні ситуації між її функціональним використанням та природними особливостями, забезпечується стійкість як окремих геосистем, так і ландшафтно-територіальної системи вцілому" [39, с.218].
Проблема територіального проектування природоохоронних територій (ПОТ) розглядається у рамках таких науково-практичних дисциплін, як геоекологія (прикладний аспект) [23, 28, 29, 50] та заповідна справа [15, 57, 73, 89, 144, 67]. Геоекологія розглядає ПОТ як геотехсистеми природохоронного призначення, які представлені природними ландшафтами і різними господарськими заходами з охорони та підтримки геосистем [23, 27,28]. При їх плануванні пропонується дотримуватись геоекологічних принципів проектування [23,27,28,63]: територіальної диференціації, повсюдності та профілактичності. Важливе місце відводиться питанням менеджменту, наголошується на потребі визначення режиму функціонування природно-господарської системи та блоку управління нею (табл. 2.1.) .
У рамках заповідної справи [15, 57, 73, 89, 144] при розгляді питання створення ПОТ основна увага зосереджена на організаційно-правових моментах проектування. В процесі територіального проектування розрізняють два окремих завдання: 1) проектування конкретних об'єктів природно-заповідного фонду; 2) проектування екологічної мережі регіонів різного рівня.
Питання територіального планування біосферних резерватів - як порівняно нової для України форми територіальної охорони, залишається на сьогоднішній день недостатньо розробленим. Аналіз літератури [14, 15, 124, 144, 166, 167] та нормативних документів [56, 135, 158] з даної проблематики дозволив нам визначити два основних процеси територіального проектування БР, які відповідають регіональному та локальному ієрархічним рівням проектування і вимагають наукового обгрунтування. До першого ми віднесли обгрунтування оптимального місцеположення БР, до другого -функціонального зонування його території.
Для обгрунтування оптимального місцеположення БР необхідно розв'язати наступні завдання: 1) обгрунтувати вибір місця для БР за принципом регіональної і типологічної репрезентативності; 2) визначити роль БР у екомережі регіону; 3) окреслити планувальну конфігурацію і межі БР; 4) визначити загальну площу БР.
Обгрунтування внутрішньої структури БР вимагає вирішення таких завдань: 1) визначення місцеположення природоохоронного ядра (його конфігурації, площі, відсотку у загальній площі БР); 2) визначення параметрів буферної зони БР (конфігурації, площі, відсотку у загальній площі БР); 3) окреслення господарської зони БР (конфігурації, площі транзитної зони, відсотку у загальній площі БР); 4) визначення режимних ділянок у кожній зоні БР. Невід'ємною складовою кожного етапу є вибір оперативної одиниці зонування.
Таблиця 2.1.
Геоекологічні принципи проектування геотехсистем,
природохоронних геотехсистем [27,63]
Принципи проектування Головний принцип геоекологічного проектування - потрібно проектувати просторово-часову природно-технічну геосистему, а не просто вкладати (вписувати) певну технологію в природу. Проектування повинно бути територіально диференційованим.
Проектування природоохоронних геотехсистем передбачає виконання наступних завдань:
1) вибір оптимального місця для природоохоронної території в залежності від її категорії; 2) визначення мінімально необхідної та максимально можливої площі природоохоронної геосистеми; 3) функціональне зонування конкретних природоохоронних геосистем. При проектуванні потрібно дотримуватися повсюдності та профілактичності природоохоронних заходів.
Для природохоронних геотехсистем важливим є забезпечення зв'язку проектованої природохоронної території (ПОТ) із регіональною (в межах певних географічних регіонів) системою ПОТ. Проектуванню підлягає не лише створення природно-технічної системи, а також режим її функціонування та блок управління нею.
Для природохоронних геотехсистем важливим є визначення системи природоохоронних заходів, а також управлінських органів, які б забезпечували виконання передбачених природоохоронних режимів
Аналіз літератури [14, 118, 144, 149, 151, 164, 167] показує, що для вирішення перелічених вище завдань різні фахівці пропонують використовувати різні методичні підходи. Ці підходи відрізняються, перш за все, перевагою екологічної або ландшафтної парадигми. Наприклад, при виборі місця для створення БР за принципом регіональної та типологічної репрезентативності фахівці-екологи (біогеографи) пропонують використовувати біогеографічні провінції та найбільш типові для біогеографічного регіону екосистеми [144, 164, 167], фізико-географи (ландшафтознавці) - фізико-географічні провінції [149] та найбільш типові ландшаф