РОЗДІЛ 2
ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
МИХАЙЛА БЕРЕЖКОВА (1850-1932 РР.)
2.1. Походження, дитинство та домашня освіта (1850-1859 рр.)
Михайло Миколайович Бережков народився 30 жовтня (ст. ст.) 1850 р. в селі Мостці Володимирської губернії в незаможній, але багатій сімейними традиціями родині православного священика Миколи Петровича та Євлампії Кузьмівни Бережкових.38 Атмосфера духовності, освіченості та взаємної поваги, яка плекалася в сімействі Бережкових, відчутно вплинула на формування Михайла Миколайовича як повноцінної особистості та гідного представника свого роду.
Слід вказати на почуття гордості за причетність до давнього, хоча й незнатного роду володимирського духовенства, яке проходить яскравою лінією через усі спогади Михайла Бережкова.39 Оповіді, почуті Михайлом з дитинства від матері про сумлінну працю його предків на духовній ниві, без сумніву захопили та зацікавили допитливого юнака. Серйозне переосмислення ним історії свого роду відбулося в період завершення навчання на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету. З'ясування того факту, що його батьки, діди і прадіди були корінними володимирцями духовного звання з Юріївського та Суздальського округів Володимирської єпархії, переважно з селищ Біляніцино та Бережки, як родових осередків,40 переконало юнака, що рід Бережкових сягає своїм корінням сивої давнини. М. Бережков, досліджуючи генеалогію власного родоводу, дізнався про духовну діяльність Євгенія Казанцева, в миру Андрія (1778-1854),41 прадіда Михайла Бережкова, представника біляніцинської гілки сімейства. Вихованець Московської духовної Академії, Євгеній Казанцев, виконуючи обов'язки архієпископа Псковського, Тобольського, Рязанського та Ярославського протягом 1822-1854 років, виявився єдиним в родині, хто досяг високого ієрархічного ступеню на той час.42
Зацікавленість особою Євгенія Казанцева пояснювалась бажанням Михайла Миколайовича відзначити роль першого архієрея в родині, як взірцевого прикладу для молодшого покоління Бережкових, що невідступно мав надихати їх, а також спрямовувати на шлях внутрішнього самовдосконалення та відданості духовній і освітянській справі. Відверті прояви прихильності Михайла Бережкова до прадіда-архієпископа підсилювались пам'ятними спогадами про єдину зустріч з ним.43
Важливим моментом, на якому зосередив увагу молодий дослідник при вивченні родинних зв'язків та з'ясуванні внеску Євгенія Казанцева у справу уславлення роду Бережкових, стало відзначення того факту, що Євгеній Казанцев був молодшим братом Олексія Єфимовича Казанцева (1770-1828), рідного прадіда Михайла Бережкова по материнській лінії. Дотримуючись послідовності у змалюванні на сторінках свого мемуарного нарису найважливіших подій в історії родини та, спираючись на видруковані за власної ініціативи біографічні відомості про Олексія Казанцева, Михайло Бережков відмічає дещо скромнішу діяльність на духовному поприщі свого рідного прадіда.44 Згідно достовірної інформації, Олексій Казанцев, як і більшість його попередників, присвятив своє життя родовій справі, успадкувавши від батька місце причетника в с. Біляніцино. З часом він став священиком в Московській та Калузькій єпархіях, а на схилі літ, в 1812 р., переселився в с. Бережок Володимирської єпархії.45 Після його смерті в 1828 р. місце бережецького священика посів один з кращих вихованців місцевої духовної семінарії Кузьма Іванович Смірнов. Його одруження з молодшою донькою Олексія Казанцева Маріанною Олексіївною та народження в цьому союзі 24 вересня 1829 р. Євлампії Кузьмівни Смірнової, матері Михайла Бережкова, сприяли появі нових паростків на генеалогічному дереві роду Бережкових.46
Позитивні відгуки про життєвий шлях бережецького священика Кузьми Смірнова, про його відзнаки вищим Володимирським духовним керівництвом47 за плідну благочинну діяльність та добропорядність, з часом також знайшли своє відображення на сторінках спогадів його онука Михайла.
Дещо скромнішими в інформативному плані є відомості Михайла Миколайовича про представників батьківської гілки роду Бережкових, які зводяться до схематичного викладу історії їхнього життя. Про своє походження по лінії батька, Михайло Бережков відмічав лише те, що його дід, причетник Петро Іванович Красовський не був уродженцем Бережків, на відміну від його дружини Ганни Никифорівни, бережецькі предки якої вже з др. пол. XVIII ст. починають відлік свого проживання у цій місцевості. В їхньому шлюбі 6 травня 1824 р. народився первісток - син Микола, батько Михайла Бережкова. За народженням він мав успадкувати прізвище Красовський, але доля склалася інакше. Після прийняття до школи, за Миколою Петровичем закріпилося прізвище "Бережков", від назви села.48
З моменту одруження в листопаді 1845 р. Миколи Петровича Бережкова з Євлампією Кузьмівною Смірновою, можна вважати, розпочав своє існування молодий і одночасно старовинний рід Бережкових.49 Важливі зміни в житті сім'ї Бережкових відбулися відразу після весілля. Звістка про призначення Миколи Бережкова священиком в село Мостці Володимирської губернії сприятливо була прийнята усіма членами родини, оскільки відкривала перед молодим випускником Володимирської духовної семінарії перспективи продовження родинної справи на новому місці.50
Переїзд подружжя в Мостці відбувся наприкінці 1845 р. в уже готовий будинок, куплений завчасно Миколою Бережковим. Окрім будинку, було придбано 33 десятини землі.51 Нестача власних сил для обробітку земельної ділянки та виконання домашньої роботи обумовила прийняття через деякий час в родину солдатської вдови Марії Афанасіївни, у виконання обов'язків якої входив і догляд за дітьми священика.52
Всього в Миколи та Євлампії Бережкових народилося 11 дітей, з яких п'ятеро померли в ранньому дитинстві, а шестеро - Михайло (нар. 1850 р.), Петро (нар. 1853 р.), Марія (нар. 1859 р.), Олександра (нар. 1861 р.), Іван (нар. 1864 р.) та Дмитро (нар. 1869 р.) заклали основи міцної та дружньої родини.53 Н