Розділ 2 Пред'явлення обвинувачення
2.1. Зміст та порядок пред'явлення особі обвинувачення
Процедура пред'явлення обвинувачення є дуже важливою гарантією здійснення прав та законних інтересів особи на стадії досудового слідства [236]. Обвинувачений, який не знає суті обвинувачення, взагалі позбавлений можливості реалізувати своє право на захист. Саме в такому випадку дуже легко припуститися помилок, які допускаються при пред'явленні особі звинувачення у такому злочині, якого особа не скоювала, чи іншим чином обмежити його інтереси. На підставі цього, ми пропонуємо детально розглянути процедуру чи як точно зазначають науковці порядок пред'явлення особі обвинувачення.
При розгляді проблеми порядку пред'явлення обвинувачення гострого питання набувають терміни, які використовується у даній процедурі.
По-перше, у відповідності до статті 133 КПК України, обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.
Із змісту даної статті та з врахуванням норм, визначених у статтях 131, 132 КПК України випливає, що можливі два терміни для пред'явлення обвинувачення:
- на протязі перших двох діб (якщо немає обставин, які перешкоджають цьому, тобто не встановлене місце перебування особи чи впливають поважні причини такі, як несвоєчасне отримання повістки для обов'язкової явки особи, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють особу можливості своєчасно з'явитися до слідчого).
- після закінчення цих двох діб (при наявності обставин, які перешкоджають пред'явленню особі обвинувачення), але такий термін законодавцем не визначений, відповідно він може відраховуватися не тільки днями (через несвоєчасне його оповіщення, тимчасової відсутності, необхідності забезпечення участі захисника в пред'явленні обвинувачення), тижнями ( в наслідок хвороби), але й місяцями і роками (відсутність постійного місця проживання, добровільна чи вимушена зміна місця проживання, ухилення від слідства). У зв'язку з цим, пред'явлення обвинувачення фактично відкладається на невизначений термін, що не може не викликати заперечень. Тому ми пропонуємо визначити термін дії постанови про притягнення особи як обвинуваченого (в залежності від віку обвинуваченого, тяжкості скоєного злочину, інших даних, які характеризують особу обвинуваченого).
Варто погодитися із тими науковцями, які вважають, що пред'явлення обвинувачення має бути своєчасним [156; 216]. З практики Верховного Суду України випливає, що несвоєчасне пред'явлення обвинувачення є грубим порушенням законності. Вирок суду, винесений при наявності порушень ст. 133 КПК України, підлягає скасуванню. Верховний Суд України скасовує вироки судів, винесених по справах, в яких були порушені процесуальні умови пред'явлення обвинувачення [198]. Прикладом цього є той факт, коли судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду України скасувала вирок по справі громадянина Р. За допущені слідчим грубі порушення процесуального закону в стадії досудового слідства не було пред'явлено обвинувачення, Р. не допитали як обвинуваченого, але в цей же час обвинувачений підписав протокол про закінчення досудового слідства [198, с.261].
Необхідно зазначити, що строк пред'явлення обвинувачення, який визначений ст. 133 КПК України, також залежить від порядку виклику обвинуваченого, що встановлений положенням ст. 134 КПК України. Саме вибір одного з передбачених законом способів його виклику до слідчого залежить від місцевих умов, засобів зв'язку, особи обвинуваченого і місця його перебування.
З метою дотримання порядку пред'явлення обвинувачення необхідно викликати особу. Із проведеного аналізу норм кримінально-процесуального закону, ми приходимо до висновку, що конкретними видами виклику особи, яка не перебуває під вартою, є:
* виклик по телефону;
* виклик телефонограмою;
* виклик телеграмою;
* виклик повісткою, яка вручається їй під розписку, з зазначенням часу вручення.
Найбільш поширеним способом виклику обвинуваченого є повістка. Вона надсилається з розпискою, яка з підписом обвинуваченого або іншої особи, кому її вручено для передачі обвинуваченому, і з зазначенням часу вручення повертається до слідчого і є доказом того, що повістка обвинуваченим отримана або в найближчий час буде йому вручена [136; 236].
Проаналізувавши це положення, ми прийшли до висновку, що виклик особи обвинуваченого повинен здійснюватися так як і виклик підозрюваного, тобто особа не повинна знати, що вона викликається для пред'явлення обвинувачення. В підтвердження цього можна навести приклад з слідчої практики. Особа М., яка підозрювалась у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, отримала повістку з розпискою, в якій було зазначено, що вона повинна з'явитися до слідчого Р. 18.01. 2001 р. о 1000 для пред'явлення обвинувачення. Ця особа не з'явилася в зазначений час без поважних на те причин. Відповідно слідчий керуючись вимогами ст. 136 КПК України, виносить постанову про привід обвинуваченої особи М., а виконання постанови доручає працівникам районного відділення міліції. Привід не було здійснено за відсутності обвинуваченого у місці перебування. На підставі положень ст. 138 КПК України слідчий оголошує розшук обвинуваченої особи М. [230].
В ч. 2 ст. 134 чинного КПК України зазначено, що в разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи[122]. Проаналізувавши вищевикладене положення, постає запитання, хто буде нести відповідальність за несвоєчасне з'явлення особи у правоохоронні органи? Відповідь на дане питання не міститься в нормах чинного КПК України.
Поряд з цим, доцільно наголосити на тому, що ч. 2 ст. 237 проекту КПК України містить положення про те, що пові
- Київ+380960830922