РОЗДІЛ 2
ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ШКОЛИ АКАДЕМІКА М.М. ПАЛАМАРЧУКА І ЇЇ РОЛЬ В
ЕКОНОМІЧНІЙ І СОЦІАЛЬНІЙ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ
2.1. Формування теорії і методології суспільно-географічної науки
Розвиток суспільно-географічних досліджень науковою школою М.М. Паламарчука
супроводжувався інтенсивним розвитком теоретичних висновків, що поєднуються з
важливими теоретичними розробками. Мають місце фундаментальні дослідження.
Вдаючись до ретроспективного налізу фундаментальних географічних досліджень,
слід зазначити, що здобуто вагомі наукові результати, які стали
теоретико-методологічною основою розвитку географічної науки в Україні.
Науковою школою розроблено теорію промислового комплекоутворення: досліджено
проблеми територіальної організації промисловості України з точки зору
виявлення умов формування промислових територіальних комплексів та висвітлено
закономірності і особливості розміщення основних комплексоутворюючих галузей
країни. Визначено науковий напрям – економіко-географічного дослідження та
оцінки мінерально-сировинних ресурсів у формуванні промислових комплексів
України. Викладено концепцію територіальної структури промисловості. Проведені
дослідження функціональної структури промислового комплексу економічного
району.
Наукові досягнення учених школи (Паламарчука М.М., Балабанова Г.В., Малюка
С.М., Нагірної В.П., Пушкара І.М., Семенова В.Ф., Язиніної Р.О. та інших) у
дослідженні агропромислових комплексів (АПК) для розвитку суспільної географії
важко переоцінити. Головними стратегічними результатами досліджень є:
обґрунтування наукових понять і категорій; спрямування дисертаційних робіт;
теорія формування і територіальної організації АПК (?Территориальная структура
агропромышленных комплексов?, 1985): визначення суті АПК, закономірностей
агропромислового комплексоутворення, здійснення типології агропромислових
територіальних комплексів, обґрунтування системно-структурного підходу у
вивченні та конкретних методик у дослідження АПК різних типів та видів;
взаємозв’язок між територіальною організацією АПК і раціональним
природокористуванням. Теоретико-методологічні положення суспільно-географічних
досліджень АПК не втратили наукової значущості з часом і є основою сучасних
суспільно-географічних студій. Актуальними залишаються обґрунтування із
суспільно-географічних позицій пріоритетного розвитку АПК в економіці держави;
вивчення структури, спеціалізації, та територіальної організації
агропромислового виробництва співвідносно з можливостями природно-ресурсного
потенціалу тощо [193].
Активні теоретичні дослідження проводились у декількох вузькоспеціалізованих
напрямках. Найперспективніші з них, перетворилися в широкі дослідження процесів
виробничого комплексоутворення: вияснення сутності, типів і напрямків
структурного аналізу виробничо-територіальних комплексів; розробку теоретичних
проблем розміщення продуктивних сил та інші. Ось саме у теоретичних
економіко-географічних дослідженнях наукової школи М.М. Паламарчука центральне
місце посідає проблема формування виробничо-територіального комплексу (ВТК) і
територіальної організації виробництва загалом.
Останніми роками в Україні розширились теоретичні економіко-географічні
дослідження, які розвиваються настільки цілеспрямовано і взаємопов’язано, що є
усі передумови вважати головним результатом наукової діяльності М.М.
Паламарчука і його учнів розробку концепції формування ВТК.
Аналіз наукових праць (?Мінеральні ресурси і структура районного промислового
комплексу?, 1972; ?Минеральные ресурсы и формирование промышленных
территориальных комплексов?, 1978 та інших) дає підстави стверджувати про
розкриття сутності теорії виробничого комплексоутворення через ключові поняття
?виробничо-територіальна система?, ?територіальний виробничий комплекс? та
інші, через типізацію мінеральних ресурсів з точки зору їх впливу на промислове
комплексоутворення в Україні тощо. Тобто, глибокі теоретичні розробки теорії
промислового комплексоутворення дали змогу з часом перейти до дослідження
проблем типології виробничо-територіальних комплексів. Науковою школою виявлено
суть виробничо-територіальних комплексів і систем, визначено відмінності та
принципи їх формування, подано зміст типологічної схеми, яка слугувала підняттю
теоретичного рівня суспільної географії.
2.1.1. Обґрунтування об’єктів дослідження економічної і соціальної географії.
Всі види виробничо-територіальних сполучень, на відміну від
природно-територіальних комплексів, доцільно називати виробничо-територіальними
комплексами, підкреслюючи тим самим ведуче, визначальне значення виробництва в
їх формуванні.
А перша спроба створити типологію ВТК була здійснена М.М. Паламарчуком в 1968
р. (Современное состояние учения о производственно-территориальных комплексах и
задачи его дальнейшего развития // Закономерности формирование
производственно-территориальных комплексов: Тез. межресп. науч.-теорет. конф. –
Киев, 1968). В цій типології не було логіко-математичної основи. Подальші
роботи проводились так, щоб основи типізації пов’язати з закономірностями
комплексування. Розроблені принципи здійснення типізації: системність назв і
стадійність побудови типологічних схем. В розробці типізації ВТК активну участь
приймав О.М. Паламарчук. Проте був виконаний лише перший етап роботи, уточнення
схеми на основі математичної логіки знаходилися в стадії розробки. В основу
типізації покладені наступні інтеграційні процеси: усуспільнення, територіальна
концентрація і територіальна інтеграція виробництва.
Подамо зміст типологічної схеми ВТК (за М. Паламарчу
- Київ+380960830922