Розділ 2
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ П.П. СУШКІНА
Видатний зоолог, академік Петро Петрович Сушкін займає виняткове місце у
вітчизняній науці. Його праці виділяються, в першу чергу, глибиною і
загальнобіологічною спрямованістю. А теоретичні висновки і узагальнення в
галузі анатомії, зоогеографії і палеонтології мали серйозний вплив на розвиток
зоології як у нас в країні, так і за кордоном. П.П. Сушкін був одним із
зоологів-енциклопедистів, вченим колосальної ерудиції із різнобічними
інтересами: дослідження фауни, поширення і екологія птахів маловивчених
територій, аналіз систематичних і філогенетичних зв’язків різних груп птахів з
використанням порівняльно-анатомічних методів; систематика і поширення
метеликів; загальні принципи зоогеографічного районування і його здійснення на
практиці; викопні палеозойські амфібії і рептилії; теорія еволюції – таким є
короткий і неповний перелік проблем, які цікавили і розроблялися П.П. Сушкіним
[74].
П.П. Сушкін був переконаним дарвіністом і всі його дослідження мають еволюційне
спрямування. Особливо його захоплювали питання формування фауни у зв’язку з
історичними змінами ландшафтів, еволюційні перетворення близьких видів і родів
тварин в процесі пристосування до умов життя. Він зробив вагомий внесок у
вивчення внутрішньовидової мінливості і в розробку сучасного уявлення про вид.
Глибока теоретична спрямованість і ґрунтовне знайомство з науковою літературою
у П.П. Сушкіна поєднувалися з величезними знаннями в галузі порівняльної
анатомії, фауністики і зоогеографії. Його улюбленою групою тварин були птахи,
яких він знав досконало. Разом з цим він був великим знавцем денних метеликів,
глибоко вивчав викопних амфібій і плазунів, цікавився ссавцями і жуками.
При житті П.П. Сушкіну іноді дорікали тим, що він не віддається повністю
якомусь одному напрямку досліджень, легко переходить від питань систематики до
зоогеографії, від вивчення птахів до викопних амфібій і плазунів. Ці дорікання
були необґрунтовані, бо для вченого найважливіше значення мали загальні
теоретичні проблеми, а не окремі питання чи окремі об’єкти дослідження. Він
прагнув свої теоретичні узагальнення і вироблені ним методики застосовувати в
різних галузях зоології. Теоретична підготовка і широка ерудиція дослідника
дозволяли йому це робити з легкістю.
Кажучи про П.П. Сушкіна як про вченого, його наставник і вчитель М.О. Мензбір
відзначив рису характеру, яка визначила успіх наукової діяльності вченого:
здатність бачити в кожному явищі найсуттєвіше. Завдяки їй в працях вченого (чи
то порівняльно-анатомічних, зоогеографічних або палеонтологічних) при великій
кількості матеріалу немає накопичення фактів, відчувається логічна система
знань про структури і види; бажання до узагальнення явищ, що вивчалися;
об’єктивізм – здатність в ім’я істини відмовитися від помилкових уявлень якими
б принадливими вони не були.
П.П. Сушкін був не тільки видатним теоретиком, але і чудово володів навичками
технічної обробки матеріалу. Його анатомічні препарати і фауністичні колекції
мають не тільки наукову цінність, але і вражають своєю досконалістю, нарешті
дають естетичне задоволення [75]. Він працював дуже швидко, наприклад, на
препарування і виготовлення тушки невеликого птаха витрачав всього 10 хвилин.
Вчений зумів внести багато нового і в музейну техніку, наприклад, особливий
метод консервації і збереження добутих птахів.
П.П. Сушкін дуже швидко потрапив до ряду видатних зоологів і рано заслужив
визнання у себе на Батьківщині і за кордоном, не став кабінетним вченим, а все
життя прагнув збирати нові матеріали, зберіг пристрасть до подорожей. Великий
територія, досліджена вченим, вражає навіть сьогодні при сучасних способах
пересування. Він здійснив декілька порівняно короткочасних поїздок у Смоленську
губернію і на Кавказ, але особливо багато сил віддав вивченню орнітофауни
Західних Саян, Тарбагатая, Зайсанської котловини і малодоступного Алтаю.
Результатом цих подорожей були чисельні спостереження і багаті колекції [76].
Хоча наукова діяльність П.П. Сушкіна була різнобічною – він був видатним
анатомом, палеонтологом, біогеографом, університетським викладачем і
академічним діячем, нарешті, видатним орнітологом - все ж власне остання галузь
природничого знання користувалася у Петра Петровича найбільшою увагою і
симпатією. У своїх анатомічних і біогеографічних працях П.П. Сушкін
користувався в основному орнітологічним матеріалом, інтерес до птахів у нього
виник ще на гімназійній лаві. У П.П. Сушкіна до останніх днів його життя
збереглася виняткова любов до птаха, не тільки до відпрепарованого, який був
основним об’єктом його досліджень, але і до живого. Університетський вчитель
П.П. Сушкіна, президент Московського товариства дослідників природи, Михайло
Олександрович Мензбір у своїх спогадах писав про свого учня, що вже в 1887 р.
Сушкін – тоді студент молодших курсів Московського університету – став
займатися у нього ( Мензбіра) „орнітологією і виявив тут не тільки інтерес, але
і хороші спеціальні знання” [77, с. 940] ).
2.1. Формування наукового світогляду П.П. Сушкіна
П.П. Сушкін народився 27 січня (старий стиль) 8 лютого 1868 р. в Тулі у
купецькій сім’ї і в цьому ж місті отримав свою гімназійну освіту. Коли Петро
Сушкін був в останніх класах гімназії, його заможна сім’я зубожіла, і йому
довелося заробляти на життя самостійно. Однак він не поривав зв’язків з
рідними, особливо з своєю бабусею по материній лінії, яка жила в Москві у свого
сина, дядька Петра Петровича, В.К. Лаврова, видавця і редактора журналу
„Русская мысль”, а також і з самим Лавровим. Останнього він жартома називав
- Київ+380960830922