РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ Й ВИТОКИ ЗАРОДЖЕННЯ СИСТЕМИ СЕРЕДНЬОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ І ЇЇ ПЕРШИЙ ДОСВІД
2.1. Започаткування перших комерційних училищ і передумови виникнення системи середньої комерційної освіти України
Відомості про перші навчальні заклади, які виникли у Європі, і які давали учням деякі комерційні знання, відносяться до середини ХVІІІ ст. У найстарішому Берлінському реальному училищі, заснованому Глакером 1739р., крім латини й богослов'я, вивчали основи рахівництва, товарознавства, нові іноземні мови тощо, а перше комерційне училище було відкрито в Португалії 1759р. [86, 23]. У Гамбурзі 1768р. було започатковано комерційну академію, навчальний план якої склав відомий німецький учений-фінансист проф. І.-Г.Бюш (1728 - 1800). У ній вивчали історію комерції, комерційну географію, технологію, бухгалтерію, товарні розрахунки, товарознавство, комерційну арифметику, а ще європейські мови. Невдовзі за участю Бюша була заснована Віденська комерційна академія, схожа з гамбурзькою [86, 24].
За царювання Катерини ІІ Росія долучилася до загальноєвропейського просвітницького руху. Російський учений О.Джуринський висловився про неї так: "Вперше на чолі держави опинилася європейськи освічена особистість" [37, 204]. В одному з проектів реформування освіти 1760-х рр. передбачалося відкриття чотирьох типів гімназій: загальноосвітніх, цивільних, військових і комерційних. "У гімназіях усіх типів пропонувалося звертати особливу увагу на вивчення торгівлі й промисловості, іноземних мов" [37, 208]. У контексті цих ідей 1773р. у Москві було відкрито перше в Росії комерційне училище. Гроші на нього дав відомий російський підприємець Прокопій Демидов [102, 55]. "План виховного училища з купецьких дітей для комерції" склали радник Катерини ІІ з питань освіти І.Бецький і відомий педагог О.Барсов [3, 11]. При цьому вони відштовхувалися від ідей Бюша [86, 24]. Цей план розглядався в Сенаті і був схвалений особисто Катериною ІІ. Заклад було розраховано на 100 православних хлопчиків купецького стану. Він був інтернатного типу. Термін навчання - 15 років. Прийом здійснювався раз на три роки: 20 дітей віком 5-7 років. Комерційне училище П.Демидова 1799р. було відокремлено від виховного будинку, який теж утримувався на його кошти, і переведено до Петербурга [61, 214], а в Москві 1803р. започаткувалося нове комерційне училище, яке згодом назвали практично академією [61, 215].
Ідея про необхідність комерційної освіти значно випередила свій час і ще доволі довго, особливо в Росії, не усвідомлювалася купецьким загалом. Навіть визначальні реформи 1861р. далеко не відразу викликали масовий інтерес до комерційної освіти, хоча відсталість російських підприємців у цьому плані у порівнянні з західними була істотною і з роками все очевиднішою.
Піонером і безсумнівним лідером комерційної освіти України протягом усього ХІХ ст. була Одеса, заснована 1793р. в першу чергу як торгове місто. У рескрипті Катерини ІІ Дерибасу 1794р. говорилося: "Торгівля, яка процвітає, сприяє добробуту народному й збагаченню держави" [64, 1]. Але купцям потрібно було створити в новому місті належні умови. І рівень освіти відігравав тут не останню роль. Військовий губернатор краю герцог де-Ришельє 1804р. доповідав у столицю: "Зараз тут немає жодного навчального закладу... Повна неможливість дати своїм дітям яке б то не було виховання, відштовхує заможних іноземців від Одеси" [26, 9]. Але вже 1804р. в Одесі, у світлі реформ освіти, які тоді здійснювалися в державі, було засновано комерційну гімназію. Необхідні для цього документи були підготовлені попечителем С-Петербурзького навчального округу, доповідь робилася Міністром народної освіти, а рішення про відкриття гімназії прийняв особисто Олександр І [64, 8].
Згідно плану гімназія мала складатися з трьох відділень по кілька класів у кожному. Перші два відділення відповідали курсу приходського й повітового училищ. Головне третє відділення повинно було мати три класи, в яких передбачалося вивчення загальноосвітніх предметів (італійської, французької та новогрецької мови, словесності, історії, алгебри, геометрії, логіки тощо) та спеціальних (комерційної й статистичної географії, історії комерції, комерційного й морського права, комерційної арифметики, комерції, бухгалтерії, відомостей про фабрики й товари тощо) [64, 8]. Але цим планам не судилося збутися. Протягом ряду років гімназія працювала у режимі повітового училища без третього основного свого відділення.
Рада Харківського університету, у віданні якої були навчальні заклади Одеси, 1811р. направила до міста проф. А.Дегурова, який виділявся своїми адміністративними здібностями й у майбутньому став ректором Петербурзького університету. Він мав вивчити на місці причини невідкриття гімназії. Цей візит описав А.Скальковський, одесит першого покоління. На вимогу А.Дегурова було складено довідку про навчальні заклади міста. Тут діяли благородний інститут - 113 учнів, училища: повітове - 27 учнів, приходське - 69 учнів, грецьке - 78 учнів і дівочий інститут - 67 учениць. Крім того, були ще приходські школи католицької громади, розкольників, євреїв [162, 9]. Згадувані повітове й приходське училища - це те, що мало бути гімназією. "...Для нижчих і найбідніших прошарків засновано було 1805р. початкові класи обіцяної комерційної гімназії або так звані повітове й приходське училища, які відвідували безкоштовно діти всіх станів, від бідного чиновника й купця до солдата й міщанина", - писав А.Скальковский.
Одеські керівники пояснювали провал плану відкриття гімназії відсутністю достатнього контингенту учнів. Нечисленне осідле дворянство півдня України надавало перевагу Катеринославу та іншим великим містам з усталеними освітніми й культурними традиціями, а місцеві купці й міщани задовольнялися для своїх дітей лише початковою освітою. Дюк де-Ришельє з цього приводу писав А.Дегурову: "Як не бажано мені мати навчальний заклад цього типу в Одесі, але досвід попередніх років довів усю його непотрібність. Мені здається, що