Вы здесь

Інноваційні трансформації інституту освіти як фактор оптимізації формування творчої особистості ( соціологічний аналіз)

Автор: 
Марікян Світлана Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004736
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Об’єктивні та суб’єктивні фактори, що детермінують формування творчої
особистості в системі освіти України
2.1. Вплив соціокультурних факторів інноваційних змін в системі освіти на
формування творчого потенціалу особистості.
В умовах глобалізації, відмічають аналітики, поглиблюється дегуманізація
людини, її моральна деградація і розкультурення, що свідчить про занепад
духовної сфери суспільства, орієнтація на цінності гедоністичного характеру, що
нав’язуються ЗМІ, гонитва за багатством та насолодою стають головними
цінностями життя. Оцінюючи негативний вплив глобалізації на духовний світ
людини, І. Дзюба зазначає, що технічний прогрес ударив по людині, ушкодивши її
органічний зв’язок з природним ґрунтом. Монотонність міського побуту і
технологізованої праці, стандартизація навчання, інформації, розваг, серійність
духовної продукції призводить до емоційного збіднення життя, зниження моральної
чутливості, пошуку сурогатних компенсантів утрачених переживань, до послаблення
психічного і фізичного здоров’я, до поступового зниження шкали людяності,
оскільки розвиватимуться тільки ті риси, які вписуються у штучні умови
існування. Отже, глобалізація, технологізація, інформатизація змінюють не
тільки характер та зміст праці, але й впливають на спосіб життя, на саму людину
як духовну істоту. В культурі сталася підміна критеріїв, коли цінним, значущим
вважається те, що є популярним, а „диктат популярності – це диктат грошей”, як
відмічає С. Лем. Масова культура знижує потреби людини, її особистий розвиток,
що веде до стандартизації, уніфікації, примітивізації образу життя, що спрощує
контроль за поведінкою. Згортання безпосередніх контактів між людьми, що
відбувається у глобалізованому світі, може привести до асоціалізації та
деперсоналізації.
На думку З. Баумана, під впливом глобалізації знижується можливість контролю
індивідів над соціальними процесами, які впливають на долю людей, що свідчать
про об’єктивний, непідконтрольний, не передбачуваний, спонтанний і випадковий
характер сучасного суспільного розвитку [21]. Радикальні зміни усієї системи
цінностей призводять до дезінтеграції як соціального, так і індивідуального
життя. Внаслідок таких ціннісних зрушень люди починають ставитися до інших
людей не як до особистості, а як до засобів, які можна використати для
досягнення бажаних результатів.
Наслідком глобалізації є дезорієнтованість, невпевненість, незахищеність та
самотність людини у складному, небезпечному світі.
Культура як соціальний феномен є складним, багатогранним та багаторівневим
поняттям. Вона характеризується як спосіб, метод ціннісного освоєння дійсності
[190, c.79]. Складність аналізу висунутої нами проблеми полягає у неусталеності
елементів культури в епоху глибинних трансформацій суспільства, які переживають
пострадянські країни. Дослідники, що вивчають соціокультурні трансформації,
зробили висновок про її кризовий стан. Т.І.Заславська , аналізуючи реформування
пострадянських країн, підкреслює, що „найбільш глибинним і в той же час
найбільш надійним критерієм спрямованості трансформаційного процесу, показником
того, чи веде він до модернізації або, навпаки, до деградації суспільства,
виступає генеральна спрямованість соціокультурних зсувів”[143, c.149-151]. В
такому сенсі суспільство розглядається як соціокультурна система, глибинні
перетворення якої постають як соціокультурна трансформація. При
соціокультурному підході суспільство постає як єдність культури і соціальності,
що формується в процесі діяльності соціальних суб’єктів. Під культурою
розуміється сукупність засобів і результатів діяльності людини (матеріальних і
духовних – ідей, цінностей, норм, зразків поведінки і т.ін.), а під
соціальністю – сукупність відносин, що складаються в наслідок взаємодії
соціальних суб’єктів – економічних, політичних, соціальних тощо.
Соціокультурний підхід дозволяє вимірювати пов’язаність усталених і динамічних
характеристик особистості і суспільства, культури і соціальності, визначити
баланс рівноваги між культурними і соціальними змінами як умови усталеності
суспільства, збалансованості задоволення протиречних потреб, інтересів
соціальних суб’єктів. Соціокультурні трансформації в кожній країні протікають
по-різному, що ускладнює глобалізаційні зміни у соціокультурному просторі.
В умовах соціокультурної трансформації, зміни культурних цінностей, норм і
відносин виникає необхідність вибору адекватної соціокультурної моделі освіти.
Відбулася девальвація цінностей класичної освіти, яка базувалася на єдності
знань, умінь, навичок, виникло протиріччя між цінністю культури і технологією
її фрагментарного відтворення, вирішення якого передбачає перехід до нової
концепції освіти, стратегічною метою якої є формування інтелектуального
потенціалу особистості, її творчих здібностей.
Інтенсифікація соціокультурних змін в умовах глобалізації призвела до
невідповідності між розвитком освіти і загальним рівнем соціального,
культурного простору життєдіяльності особистості. У цій ситуації зміна
освітньої парадигми можлива лише за умов впровадження в ній інновацій, які не
зводяться лише до оновлення системи, а передбачають втілення нових знань у
оновлення методології освітнього процесу, що відповідає культурно-суспільним
вимогам. Реформування системи освіти передбачає інноваційні зміни її
стратегічних цілей, змісту, форм і методів навчального процесу, організаційної
структури та системи управління, що спроможна привести до якісної зміни
особистості, адекватної соціокультурним трансформаціям.
Для нас особливий інтерес представляють роботи науко