Ви є тут

Формування здорового способу життя молодших підлітків у позаурочній фізкультурно-спортивній роботі.

Автор: 
Солопчук Дмитро Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004804
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, ЗАСОБИ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ В МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ
ЖИТТЯ У ПОЗАУРОЧНІЙ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІЙ РОБОТІ
2.1. Організаційно-методичні основи діяльності спортивно-оздоровчих клубів з
формування здорового способу життя молодших підлітків
Результати констатувального експерименту з визначення рівня здоров’я школярів
Хмельницької області свідчать про те, що велика кількість учнів мають ті чи
інші відхилення в здоров’ї. Проведений аналіз літератури [22; 122; 135; 139;
213; 257], державних документів та періодичної преси показав, що такий стан
спостерігається і в інших регіонах України. Ситуація, що склалася, викликає
велику стурбованість громадськості, уряду і Верховної Ради України. Особливе
занепокоєння викликає погіршення здоров’я дітей та підлітків. Різко прогресують
хронічні ревматичні хвороби серця, гіпертонія, неврози, артрити, сколіози,
ожиріння тощо. У статті 12 закону України “Про фізичну культуру і спорт”
вказується, що навчально-виховні заклади “ з урахуванням місцевих умов,
інтересів і запитів учнів самостійно визначають зміст, форми і засоби їх
рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а також
організують позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних
навчально-виховних закладів, громадських організацій фізкультурно-спортивної
спрямованості” [134].
Для впровадження цього закону в життя були розроблені і опубліковані “Державна
програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні” (1994р.) [108],
“Концепція національної системи фізичного виховання дітей, учнівської і
студентської молоді України” (1994р.) [168], концепція “Фізичне виховання –
здоров’я нації” (1998р.) [167] в яких наголошується на пріоритетності виховання
національних традицій, оздоровчої рухової активності як важливого компоненту
здорового способу життя та соціалізації особистості, відпочинку та розваг. В
державних документах актуалізується необхідність удосконалення і активізації
нових форм і засобів позашкільної фізкультурно-масової і спортивної роботи.
Позашкільна виховна робота, на думку професора Т.І. Сущенко – “це
суспільно-виховна діяльність у сфері вільного часу, різноманітні види і форми
якої органічно включені у єдиний процес всебічного розвитку особистості. Її
можна розглядати і як спосіб цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління,
і як одну із форм спілкування і взаємодії педагогів і дітей” [274]. Система
позашкіль­ного виховання забезпечує можливість кожній дитині у вільний час
різнобічно розвивати свої здібності й захоплення, “розгортати” їх у всій
різноманітності.
Мета позашкільних закладів полягає в тому, щоб цілеспрямовано і повноцінно
організувати позашкільне життя дітей, взаємодіючи при цьому зі школою і сім’єю
у вихованні гармонійно розвиненої особистості в умовах пізнавально-творчої і
духовно-моральної діяльності.
Найважливіші характеристики повноцінної особистості на думку Т.І. Сущенко
визначаються позитивним ставленням до власного життя, реалізації себе в
діяль­ності, яка відповідає природним даним; здатністю до безперервного
духовно-твор­чого самовдосконалення; соціальною відповідаль­ністю, яка
проявляється у піклу­ванні про благополуччя інших людей; культурі дозвільної
діяльності тощо [274].
Організовуючи позашкільний педагогічний процес в умовах спортивно-оздоровчого
клубу, ми враховували здоров’я дітей, їх розвиток, допомагали кожному підлітку
в адаптації й самоствердженні в різних умовах життя, усвідомленні себе як
особистості, вчили вирішувати життєві проблеми відповідно об’єктивних
можливостей, власних цілей та інтересів.
Критерієм вибору засобів виховання для нас був ступінь просування молодших
підлітків на шляху до гармонійного розвитку їх потреб і здібностей. Повною
мірою це може бути здійсненим лише тоді, коли підлітки починають діяти у
суб’єктно приваблюваній для них справі, коли “на рівних” зав’язується діалог
між педагогом і вихованцями, коли замість аморфного й настирливого “треба”
з’являлося особистісно-емоційне “хочу”.
Практична реалізація принципів позашкільного виховного процесу, що планувався
нами у спортивно-оздоровчих клубах, відображав особистістно обумовлену систему
впливів. Відзначимо, що сучасна вітчизняна система виховання спирається на
принципи виховного процесу як загальні вихідні положення щодо основних вимог до
змісту, методів і організації діяльності, спрямованої на вдосконалення
здорового способу життя школярів. Ці принципи відображають специфіку процесу
виховання, але не завжди враховують специфіку позашкільної виховної роботи.
Так, Т.І. Сущенко виділяє такі основні принципи позашкільного педагогічного
процесу: гуманність, добровільність і доступність, наукову обґрунтованість,
соціалізацію, співтворчість і співробітництво, цікавість [274].
Специфіка організації позашкільної виховної роботи з молодшими підлітками в
умовах спортивно-оздоровчих клубів передбачає врахування принципів опори на
позитивне у вихованні, особистісного підходу і єдності виховних впливів.
У своїй роботі з молодшими підлітками ми намагалися виявити і підтримати
позитивне, яке можна було знайти і закріпити тільки на позитивному виховному
фоні. Сюди входить життєдіяльність підлітків, стилі виховання та “дух”
спортивно-оздоровчих клубів. Учні, яким часто нагадують про їх недоліки,
перестають вірити у себе, свої сили і можливості. Тому завданнями виховних
заходів ми вбачали проектування доброї поведінки молодших підлітків,
прищеплення впевненості в успішному досягненні високих результатів, виявленні
довіри учням, підбадьорюванні їх при невдачах.
Принцип особистісного підход