РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВИНАХІД ТА ОБ’ЄКТИ, В ЯКИХ ВІН МОЖЕ БУТИ ВТІЛЕНИЙ
2.1. Еволюція розуміння винаходу, як об’єкта правової охорони, у вітчизняному
патентному законодавстві
Починаючи дослідження будь-якого явища правової дійсності, доцільно йти від
його витоків – дослідити генезис, фактори та передумови розвитку вітчизняного
патентного законодавства. Розглянувши питання про те, як воно виникло,
розвивалось, яких зазнало змін, ґрунтуючись на історичному досвіді можна дати
відповідь на те, яким чином склалося сучасне уявлення про винахід як об’єкт
правової охорони, що саме є винаходом і на що, відповідно, можна отримати
патент.
Але оскільки розгляд питання про формування патентного законодавства переслідує
конкретну мету і не є самостійним предметом дослідження, надалі можна
розглянути тільки ключові моменти формування патентного права та становлення
поняття винаходу й об’єктів, в яких він може бути втілений.
Історія розвитку будь-якої галузі законодавства цілком природно починається з
дослідження античного періоду і перш за все – римського права. За відсутності
цього періоду у вітчизняній історії, але з метою побудування цілісної картини
розвитку законодавства слід згадати про закони того часу. І тут необхідно
зазначити найголовніше: античний мір не знав нічого подібного сучасній правовій
охороні винаходів або навіть привілеям. Пояснюється це тим, що система
виробництва того періоду склалася таким чином, що не було потреби захищати
права винахідника. Основним виробником того періоду був раб, а рабу не мало
сенсу створювати винаходи: відсутня матеріальна або будь-яка інша
зацікавленість. Законодавство часу Київської Русі теж не мало ніяких згадок про
винаходи або винахідників. І хоча устрій цієї держави був феодальним,
вищезазначене є актуальним і для неї.
Передумовою появи правової охорони винаходів більшість дослідників вважають
виникнення так званих привілеїв [122;62;136] [40 [122] Пиленко А. А. Право
изобретателя. – М.: Статут, 2001. – 688 с.; [62] Интеллектуалная собственность
в Украине: правовіе основы и практика: В 4 т. – Т. 3: Промышленная
собственность / Под ред. В. Л. Петрова, В. А. Жарова. – К.: Ін Юре, 1999. – 672
с.; [136] Право інтелектуальної власності: Підручник для студ. вищ. навч.
закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., перероб.
та доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 672 с. ]. Перші у світі привілеї виникли
наприкінці середньовічного періоду і мали своєю метою надання монархом якоїсь
переваги, полегшення або монополії. Засвідчувався привілей грамотою. Першим у
світі нормативним документом про привілеї вважається положення Венеціанської
Республіки “Парте Венеціана”[103] [41 [103] Основи інтелектуальної власності. –
К.: Ін Юре, 1999. – С. 26.].
Появу привілеїв зумовили різні причини. Одна з найголовніших із них, пов’язана
з наявністю характерної для цієї епохи організації промислового виробництва –
цехів. Діяльність членів цехів достатньо строго регламентувалася. Ремісники
повинні були працювати у відповідності до точно встановлених зразків та
прийомів. Кожен повинен був працювати за однакових умов і не міг ухилятися від
звичайних способів виробництва, навіть під приводом поліпшень чи удосконалень.
Подібне становище речей було здатне вбити будь-яке новаторство чи винахідницьку
думку. Тому на захист винахідників стала князівська влада та наближені до неї
особи. Заможна еліта була зацікавлена у розвитку і процвітанні своєї землі,
держави і тому сприяла всілякому розвитку виробництва, будь-яких товарів,
особливо для воєнних потреб. Шляхом до цього стало звільнення від контролю
цехів визначених місць, окремих виробництв або визначених осіб, тобто надання
їм привілеїв. Привілей певній особі можна назвати особистим. Ці особисті
привілеї і необхідно розглядати як прообраз сучасних патентів на винаходи.
Окремо слід привернути увагу на особливу ознаку привілею – на його
факультативність, сутність якої полягала в тому, що видати привілей міг тільки
монарх або уряд від його імені і тільки на свій особистий розсуд. Ніхто не
вправі був вимагати отримання привілею. Можна було тільки просити, щоб монарх
зробив милість. Поки що не було законів, які зобов’язували б його видавати
привілей у певних випадках, тобто поки що не було права на отримання правової
охорони результату винахідницької діяльності.
Крім цього, слід зауважити, що не існувало нормативних актів, які
регламентували б, на що саме може бути виданий привілей. Таким чином, привілей
міг бути виданий не тільки у випадку створення винаходу чи іншого технічного
удосконалення, але у багатьох інших випадках, наприклад, привілей на торгівлю
будь-якими товарами за послуги, зроблені державі. Отримували його не тільки
винахідники, а й, здебільшого, купці та фаворити або наближені до монарха
особи: “Грамота мастеру Елисею Кохту на покупку в московском уезде 16 пустошей
для устройства стеклянных заводов”[58] [42 [58] Иванов П. И. История управления
мануфактурной промышленностью в России. / Журнал М. В. Д., 1844г. –- № 1-3. –
С. 56.] або “Грамота выданная на беспошлинную торговлю всякими товарами
Полоцким посадским людям Фёдору Санковскому, Василию Ульскому, Исаку Иванову и
Козьме Федорову за сдачу города Полоцка воеводе Василию Шереметеву”[24] [43
[24] Взгляд на историю привилегий в России / Журнал М. В. Д. – 1832. – Ч .6 –
С. 108.].
Дуже важливою датою для розвитку патентного права взагалі у світі є 1623 рік,
коли Англією було прийнято Статут про монополії. Цей документ вперше закріпив
правову охорону виключно винаходів, відмежував їх від інших об’єктів, що не
відносилися до галузі винахідництва, на
- Київ+380960830922