РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРПОРАТИНОГО ДИСКУРСУ
2.1. Business English як основа сучасного англомовного корпоративного дискурсу
Корпоративний дискурс реалізується в професійній сфері, тому в своїй основі він
має ділову комунікацію, частиною якої є Business English, який поєднує
бізнес-комунікацію та корпус лексичних одиниць, що функціонують у діловій сфері
[54, с. 68]. Ділове спілкування як процес взаємодії, під час якої
спостерігається обмін діяльністю, інформацією, досвідом з метою досягнення
певного результату [40, с. 56], реалізується в трудовій діяльності. Останнє
поняття трактують досить широко і не обмежують певною професійною сферою.
Аналізуючи особливості, які властиві діловій комунікації на відміну від
побутової, Н.А.Баландіна виділяє ознаку офіційності спілкування [19, с. 27],
яка полягає в тому що, комуніканти можуть не знати один одного, але повинні під
час комунікації дотримуватися загальноусталених соціальних норм [133, с. 75].
Визначення Business English як комунікативної взаємодії учасників спілкування
під час бізнес-спілкування [54, с. 68] підкреслює сферу реалізації дискурсу. У
цьому випадку важливого значення набуває корпоративний контекст, у який
занурене бізнес-спілкування і нормам якого він має підпорядковуватися.
Взаємозв’язок Business English й КД відображено на Рис. 2.1.
Рис. 2.1. Взаємозв’язок Business English і КД
КД як засіб відображення корпоративної культури компанії розширює коло питань,
що аналізують у рамках Business English, акцентуючи важливість певних
корпоративних цінностей для реалізації ділового спілкування. Фактично, за
допомогою КД з’ясовують причиновий (як, наприклад, корпоративні норми впливають
на комунікативну поведінку учасників переговорного процесу) та організаційний
аспекти (як, наприклад, відбувається обговорення з приводу реалізації нового
проекту в певній компанії) ділового спілкування. На думку Г.Кресса, рівень
інституційного дискурсу, у нашому випадку КД, визначає, описує й обмежує
діапазон дій та можливості комунікативної поведінки учасників спілкування у
корпоративному контексті відповідно до положень корпоративної культури [254, с.
7]. Дослідження Business English висвітлює тематичний [54, с. 160] та
інтеракційний аспекти ділового спілкування, у межах якого залежно від механізму
взаємодії інтенцій комунікантів виокремлюють типи ділового діалогічного
дискурсу [201, с. 3].
Як вважає Роджер Пламмер, президент компанії Ameritech Info Systems, КД,
реалізуючись на всіх етапах діяльності компанії, має виконувати інтеграційну
функцію, тобто гармонізувати індивідуальні інтереси й корпоративну філософію
(bridge the gap between corporate philosophy and the individual) [див. 291, с.
12]. Business English ілюструє комунікацію у сфері бізнесу, яка
характеризується офіційністю, процедурністю й залежить від інтенцій та
офіційного статусу комунікантів, які мають необхідні повноваження для
реалізації ділового спілкування [201, с. 8]. У цьому контексті основною метою
бізнес-дискурсу є досягнення порозуміння між учасниками комунікації з приводу
актуальних ділових питань, реалізація взаємної зацікавленості в максимально
вигідному співробітництві [209, с. 5], що, як правило, веде до підписання
угоди, контракту.
Традиційно Business English розглядають як один із розділів English for
Specific Purposes, у межах якого діють специфічні поняття, які властиві сфері
бізнесу. Для комуніканта, який бере участь у діловому спілкуванні, важливим є
базові знання про виробництво, банківські операції, фінанси, маркетинг,
міжнародну торгівлю та інші економічні поняття. Ефективне оперування цими
знаннями під час ділової комунікації є основою когнітивної компетенції ділової
особистості [54, с. 93]. У реалізації КД для досягнення успішного результату,
крім професійних знань у сфері бізнесу, комуніканту необхідно враховувати
особливості корпоративного контексту, норми й цінності корпоративної культури
компанії.
Бізнес спілкування характеризується тим, що комуніканти мають необхідні
повноваження для обговорення ділових питань, дотримуються соціальної дистанції,
враховують соціальні ролі й статусні відносини. У реалізації КД також є
важливими статусно-рольові характеристики комунікантів, оскільки комунікація
має, як правило, офіційний характер. Але в корпоративному спілкуванні можуть
брати участь комуніканти, які не належать до колективу компанії, наприклад,
клієнти. У таких комунікативних ситуаціях головним завданням для представника
компанії є врахування інтересів співрозмовника й створення позитивного
корпоративного іміджу.
Відомо, що ділове спілкування виявляється в різних формах: ділова бесіда,
переговори, збори, публічний виступ [40, с. 57], що є типовими у сфері бізнесу
незалежно від виду діяльності компанії. Але процедура реалізації цих форм
спілкування й шляхи підвищення їх ефективності можуть варіювати в різних
компаніях відповідно до особливостей корпоративної культури. Так, наприклад, в
компанії Siemens розроблено дев’ять правил для успішних впливових зборів (9
rules for successful power meetings), які подано за допомогою опозицій: Define
the objective of the meeting and clearly communicate it in the invitation.
Note: Never go to a meeting without an objective;. Invite the right people –
and only them – sufficiently in advance. Note: Never go to a meeting unless
you’re sure you have to be there (Com.ma 004, 2005). Більшість порад
формулюються за допомогою імперативів, але вживаються й інтерогативи: And at
the end: Who’s going to do what by when – and when will there be a