Ви є тут

Зміст і технологія навчання різьбленню деревини учнів професійно-технічних навчальних закладів

Автор: 
Бойчук Віталій Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000362
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ТА ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ РІЗЬБЯРІВ
Аналіз особливостей деревообробної промисловості, професійної підготовки
майбутніх різьбярів та її технологічного і методичного забезпечення дає
підстави зробити висновок, що в підготовці фахівців з різьблення деревини має
бути забезпечена низка умов до яких ми відносимо: прилучення учнів до естетики
національної різьбярської культури; використання класифікації різьблення
деревини за технологічно і художньо доцільними критеріями; інтеграція знань з
професійно-орієнтованих та загально художніх дисциплін; застосування сучасних
комп’терних технологій у процесі теоретичного та виробничого навчання
різьбленню.
Ці умови реалізовувалися на всіх етапах експериментальної методики, які носили
циклічний характер. Умови, етапи, форми і методи підготовки майбутніх різьбярів
представлені на схемі (Рис. 2.1.)
2.1. Формування художньо-цілісної основи різьбярської діяльності учнів ПТНЗ
Організовуючи професійну підготовку майбутніх різьбярів за експериментальною
методикою, ми керувалися положенням про те, що „цінність народного мистецтва
для сучасної людини не тільки в тому, що воно передбачає виготовлення
декоративно-ужиткових виробів, а й у тому, що воно формує високу моральність і
духовність, а виникаючи у вигляді художніх промислів і ремесел, стає необхідною
частиною економічної і художньої культури суспільства, відображаючи у своєму
змісті історично сформовані національні риси та загальнолюдські якості” [229,
31].
Вся експериментальна методика спрямовувалася на розвиток особистості
майбутнього різьбяра на основі його внутрішнього потенціалу у співвідношенні з
культурно-історичними цінностями та технологічними досягненнями українського
народу. Крім того, ми враховували, що „в структурі системи
формування і розвитку цілісної особистості студента важлива роль належить
забезпеченню комплексного впливу на його розум… Такий вплив може досягатися,
зокрема, глибоко продуманим гармонійним поєднанням професійного,
загальнокультурного, морально-етичного та естетичного виховання” [300, 115].
На відсутність у сучасних фахівців з професій художніх промислів художнього
мислення і знань про національну культуру звертає увагу В.Радкевич, яка
переконує, що саме випускники навчальних художніх закладів мають бути
провідниками ідей народної культури, законодавцями у формуванні художнього та
естетичного смаку, патріотичної гордості, поваги до вікових культурних традицій
і відповідальності за духовні багатства, створені попередніми поколіннями [229,
31].
Важливою педагогічною умовою успішного навчання учнів ПТНЗ різьбленню деревини
є заняття декоративно-ужитковим мистецтвом, його вплив на почуття, емоцiї i
морально-етичну сферу особистостi. Як влучно сказав про це О.Данилов, „краса,
поза якою немає мистецтва, оцiнюється не лише гармонiєю кольорiв, лiнiй i
форми, але й мiрою духовностi. Народне мистецтво – це ще й свiт особливого
морального ставлення людини до своєї працi, до свого життя, до природи” [77].
Організовуючи професійну підготовку майбутнього різьбяра, ми враховували, що
„можливість виховного впливу на студентів через зміст навчальних предметів
грунтується на емоційному сприйнятті кожною особою тих поглядів, подій та
фактів, що утворюють основу самосвідомості та вихованості. Важливого значення
при цьому набуває процес перетворення конкретного навчального матеріалу в
особистісні цінності, які будуть визначати ставлення студентів до свого народу,
його історії, духовних та культурних надбань” [38, 43].
Проте було б помилкою вважати, що значний виховний вплив спостерiгається у
кожному актi взаємодiї (під час спогляданнi чи самостiйного виготовлення
виробiв) учня з народним мистецтвом. Для того, щоб iндивiд був здатний
вiдчувати насолоду вiд своєї чи чужої творчостi, реалiзованої в художньо
оздобленому предметi, йому необхiдно мати певну iнформацiйну пiдготовку,
достатнiй рiвень розвитку уяви i чуттєвої сфери, оскільки засвоєння учнями того
навчального матеріалу, котрий „може вплинути на процес формування національних
цінностей, передбачає не тільки його оцінювання та усвідомлення, а й емоційне
ставлення до нього” [38, 44]. Ця закономiрнiсть характерна не лише для
декоративно-ужиткового мистецтва, адже непiдготовлена людина не здатна оцiнити
музичнi твори, живопис, балетнi вистави та iншi прояви мистецької дiяльностi.
Ю.Бєлова пояснює це тим, що „вербальне оцінювання особистісного розуміння
значення викликає відповідне особистісне ставлення, особливий
оціночно-реактивний стан, внутрішню поведінку, переживання одержаного знання”
[38, 44].
Практичний висновок iз висловленого є таким: для того, щоб твори
декоративно-прикладного мистецтва викликали в свiдомостi учня почуття
естетичної насолоди, розумiння того, що хотiв виразити своїм витвором майстер,
сам учень повинен мати певну пiдготовку в сферi народної культури. В
протилежному випадку він бачитиме в предметах декоративно-ужиткового мистецтва
лише розвагу, намагання прикрасити одноманiтнi побутовi речi, iгноруючи ту мову
народного мистецтва, яка, за твердженням деяких дослiдникiв, вiдповiдає
досконалостi мови усної народної творчостi.
Значно вищим має бути нацiонально-культурний потенцiал того, хто сам береться
за виготовлення мистецьких творiв. Лише повноцiнне засвоєння основних надбань
нацiональної культури створює передумови для того, щоб оздобленi якоюсь
традицiйною технiкою вироби могли мати бодай найменшi ознаки твору
декоративно-вжиткового мистецтва. Справедливою є також думка, що „художня
обробка деревини, каменю, шкіри і рогу...- це