РОЗДІЛ 2
КЛАС СЛІВ-КВАНТИФІКАТОРІВ У ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1. Методика аналізу мовного матеріалу
Як доведено в індоєвропейських порівняльних студіях, назви числа й кількості
належать до глибоко архаїчних шарів лексики, оскільки вони позначають життєво
важливі поняття, ніколи не зникають й рідко замінюються іншими назвами [86, с.
20; пор. також 13; 77; 105]. У розвідках, присвячених розв’язанню досліджуваної
проблеми, англійські слова типу all, any, both, each, either, every, (a) few,
half, (a) little, many, more, most, much, none, several, some часто вважають
різними частинами мови, зокрема, займенників, прикметників, числівників.
Зазначені одиниці мають ознаки різних частин мов (власні та набуті), і тому
віднесення їх до так званих блендів (blends) видається прийнятним [231, с.
167].
Вивчення граматичних категорій в історичному аспекті вимагає врахування
системного характеру змін, що відбуваються на всіх рівнях мови, і спричиняють
категоріальну реінтерпретацію деяких мовних одиниць. Для розуміння такого
механізму необхідним виявляється аналіз лінгвальних та позалінгвальних
чинників, що зумовлюють виникнення цього явища. Методологічно важливим також є
враховування того, що дослідження мовного явища на певному синхронному зрізі
передбачає реконструювання попередніх стадій його розвитку й визначення тих
змін, які зумовили теперішній його стан [224, с. 6].
Отже, теза про автохтоність або неавтохтоність того або іншого граматичного
явища в англійській мові має підтверджуватися наявністю або відсутністю витоків
цього явища у ранні періоди розвитку мови. Зазначимо, що мовні одиниці, які
історично передують оформленню квантифікаторів в окремий клас у нашій роботі,
слідом за Д.Лайтфутом, отримали назву протоквантифікатори (pre-quantifiers).
За самою логікою наукових пошуків, об’єкт дослідження визначає методи його
аналізу. Тому цілком закономірно застосування дистрибутивного аналізу для
вивчення класу слів-квантифікаторів, який надає можливість виявити та врахувати
всі синтагматичні сполуки цих одиниць, що слугують конструктивними елементами
речення.
Отже, поняття „синтаксичної дистрибуції” є стрижневим для нашого дослідження.
Будь-яка мовна одиниця (за винятком речення) підлягає певним обмеженням щодо
типу контекстів, в яких вона може з’являтися. Цей факт підтверджується тим, що
кожна лінгвістична одиниця (рівнем нижче речення) має специфічну дистрибуцію
[76, с. 86]. Отже, у нашому дослідженні ми керуємося визначенням Р.Траска, який
базувався на тому, що дистрибуція – це певний набір позицій, у яких окремо
зазначений лінгвістичний елемент або форма може з’являтися [259, с. 58]. Додамо
визначення також О.С.Ахманової, яка розуміє дистрибуцію як сукупність усіх
оточень (контекстів) досліджуваної одиниці [6, с. 137].
У нашому дослідженні аналіз фактичного матеріалу має такі етапи:
1) відокремлення досліджуваних одиниць від омонімічних прикметників;
2) установлення основних моделей синтаксичної дистрибуції протоквантифікаторів
у давньо-, середньо- та ранньоновоанглійській мові;
3) з’ясування структурних особливостей та графічних форм слів-квантифікаторів у
досліджуванні періоди;
4) вивчення семантичної сполучуванності цих одиниць.
Відтворення етимології континуантів давньоанглійських протоквантифікаторів
ґрунтується на прийомах порівняльно-історичного аналізу, також із залученням
даних етимологічних словників Є.Кляйна, В.Скіта, К.Аніона.
Наявність тих чи інших валентних та невалентних зв’язків слів-квантифікаторів
витлумачено з опорою на типологію комбінаторних можливостей. Для інтерпретації
семантики слів-квантифікаторів використовуються трансформаційні правила
Н.Хомського.
Стосовно паспортизації речень із словами-квантифікаторами, відібраних для
дослідження з пам’яток писемності, зауважимо, що вона здійснена наступним
чином: перша цифра означає порядковий номер джерела у списку ілюстративного
матеріалу, друга – рядок або сторінка, де зустрілася досліджувана одиниця.
Ми розглядаємо також дистрибутивні ознаки класу слів-квантифікаторів, які
зазнали синтаксичних змін, характерних для мови середньо- та
ранньоновоанглійського періодів у контексті положення про питомість якісного
розвитку граматичних структур англійської мови. Предметом нашої дослідницької
уваги також є сполучуваність цих слів із різними лексико-граматичними класами
слів, та відповідні зміни у їх графічній формі.
Зазначимо, що всі положення про частини мови як „синтаксичні класи”,
„дистрибутивні формальні класи” базуються на тому, що категоріальна
(частиномовна) характеристика слова може бути ідентифікована лише у реальному
мовленнєвому акті. Фактично це означає, що вказівка на будь-яку з частин мови
випливає через оточення слова, місце його розташування і / або за його
сполучуванність [73, с. 186].
На кожному етапі дослідження проводиться кількісний підрахунок вживання усіх
одиниць у досліджуванні періоди.
2.2. Морфологічна характеристика прикметників та протоквантифікаторів
З точки зору внутрішньої морфології давньоанглійські прикметники й
протоквантифікатори є подібними. Спільногерманською особливістю прикметників є
відмінювання за двома парадигмами: сильною (займенниковою) та слабкою
(іменниковою).
В усіх індоєвропейських мовах простежується давня нерозчленованість імені,
тобто іменник і прикметник складали єдину категорію і мали однакову парадигму
(пор. двн.-рус. тих полет, сыра-земля). Згодом (кінець VIII – початок IX ст.)
відбулася диференціація категоріальних ознак іменника й прикметника. Частина
парадигми прикметника утворилася шляхом приєднання вказівних займенників, що
було маркером сильної відміни. Слабка відміна повні
- Київ+380960830922