РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
НПП „СИНЕВИР”
2.1. Ландшафтна структура НПП „Синевир”
Необхідною передумовою дослідження ландшатно-рекреаційного потенціалу території
є встановлення її ландшафтної структури, всебічне вивчення
природно-територіальних комплексів різних рангів, їх картографування.
Як зазначає А.В. Мельник [81, с. 36], ландшафтознавче вивчення Українських
Карпат розпочалось у другій половині ХХ століття. Воно базувалось на
теоретико-методологічних передумовах, закладених наприкінці ХІХ – на початку ХХ
століття в працях Г.І. Танфільєва, Г.М. Висоцького, С.Л. Рудницького, П.А.
Тутковського та інших. Починаючи з 60-х років ХХ століття, здійснення
фізико-географічного районування Українських Карпат, вивчення ландшафтної
структури, проведення польових ландшафтних досліджень стали найважливішими
напрямками досліджень багатьох фізико-географів України. Серед відомих перших
праць цього періоду варто назвати оглядову “Ландшафтну карту Радянських
Карпат”, укладену П.М. Цисем (1961 р.), а також більш детальні ландшафтні
карти, на яких відображено види і підвиди місцевостей, видані в роботах за
редакцією Геренчука К.І (1966, 1968 рр.). Дещо пізніше активні польові
ландшафтні дослідження окремих регіонів Карпат і вивчення ландшафтної структури
Карпат загалом проводились під керівництвом Г.П. Міллера. Так, в 1990-х роках
Г.П. Міллером та О.М. Федірком була складена ландшафтна карта гірської частини
Українських Карпат масштабу 1:200000 [21, т.2, с. 113-114].
Незважаючи на подальші детальні дослідження ландшафтної структури Українських
Карпат, що знайшли відображення у працях багатьох науковців, територія верхів’я
басейну річки Тереблі вивчалася на рівні фізико-географічних областей, районів,
підрайонів (ландшафтів) та висотних місцевостей. Зокрема результати досліджень,
які були здійснені А.В. Мельником, свідчать, що територія НПП “Синевир”
розміщена в межах чотирьох ландшафтних районів, до яких входитить 8 підрайонів
(ландшафтів), а саме:
Негровецько-Буштульський район (Привододільних, або Внутрішніх Горган), де
виділено чотири ландшафти: 1 - Кам’янський, 2 - Пишконянський, 3 - Канчівський,
4 - Стримбівський;
Район Полонинського хребта – Бовцарсько-Верхський та Краснянський ландшафти;
Міжгірський район – Колочавський ландшафт;
Міжгірно-улоговинний – Свічо-Тереблянський ландшафт.
Районування репрезентує не тільки специфічні риси ландшафтного рисунку гірських
масивів та улоговин цієї місцевості, а й її тектонічні та літологічні
особливості. Проте для вивчення ландшафтно-рекреаційного потенціалу території
наявного районування недостатньо. Таким чином, опираючись на ландшафтні карти,
раніше складені К.І. Геренчуком, Г.П. Міллером та О.М. Федірком, А.В.
Мельником, результати галузевих (геологічних, геоморфологічних, ґрунтознавчих,
ботанічних) досліджень, знімки дистанційного знімання території (додаток Б) та
враховуючи матеріали власних польових досліджень, нами складена ландшафтна
карта на рівні складних урочищ масштабу 1:50000 (рис. 2.1).
Основою для виділення видів ландшафтів та їх морфологічних одиниць у НПП
„Синевир” слугували тектонічні, геолого-геоморфологічні, гідрологічні,
ґрунтово-рослинні особливості території парку.
НПП „Синевир” займає водозбірний басейн верхньої течії р.Теребля. Його межі з
півночі, заходу і сходу - вододільні хребти між басейнами Тереблі та річок
Молода, Ріка, Тересва. З півночі на південь територію парку перетинає водна
артерія – Теребля. Тут простежується характерне для Східних Карпат простягання
хребтів (з північного заходу на південний схід).
Північна частина парку з озером Синевир розміщена у внутрішній гірській
частині Українських Скибкових Карпат - Привододільних Горганах. Це дещо
понижена частина Горган, до якої приурочені короткі невисокі з плоскими
вершинами хребти і окремі ізольовані вершини. В басейні водозбору озера Синевир
розвинутий середньогірний рельєф з глибоким і різким ерозійним розчленуванням.
В районі нема чітко виражених хребтів, лише гора Озірна (1495,6 м) розміщена на
вузькому дугоподібному гребені, що простягається з північного сходу на
південний схід, з півдня з'єднаний з хребтом гори Кам'янка (1578,5 м). Крім
гори Озірної, водозбірний басейн озера замикають дві конусоподібні вершини
Красна і Клива.
Загалом на території парку перевищення складають від 530 до 1719 метрів.
Найбільшими висотами визначаються центральна і південно-східна частини парку. В
центральній частині проходить масивний гірський хребет Пішконя, що протягається
дугоподібно з північного заходу спочатку на південний схід, а потім повертає на
південний захід. Для нього властиві високі гіпсометричні рівні, місцями дуже
круті схили (понад 30 градусів). Особливо крутими є схили гори Негровець, що
зазнали давньольодовикового зледеніння (стінки кару). Північно-західна і
південна частина хребта Пішконя мають більш виположений гребінь. Центральна
частина (гора Ясеновець) сильнокам'яниста і вкрита заростями сосни гірської.
Найвища вершина в межах парку - гора Стримба (1719 м). Це невеликий, але досить
високий хребет, в межах якого окреслюються дві кам'янисті вершини: Стримба і
Стримінос.
Для гірських хребтів території парку чітко простежується асиметрія схилів.
Північно-східні і східні схили значно крутіші за південно-західні і західні.
Вони визначаються меншою кількістю відрогів.
В межах ландшафтів Воловецько-Міжгірської верховини за площею переважає
місцевість з виположеними схилами (6–120).
Південна частина НПП "Синевир" належить до іншої фізико-географічної області -
Полонинських Карпат. Сюди зараховуємо полонину Красну, що частково входить до
територ
- Київ+380960830922