Ви є тут

Трихінельоз тварин (поширення, діагностика та заходи боротьби)

Автор: 
Литвиненко Олег Петрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000801
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Експериментальну частину роботи, апробацію та виробничу перевірку результатів
досліджень проводили протягом 2000­-2007 років у наукових лабораторіях кафедри
паразитології та фармакології Білоцерківського державного аграрного
університету, у відділі паразитології Державного науково-дослідного інституту з
лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи та державних
лабораторіях ветеринарної медицини ряду областей (Київської, Кіровоградської,
Миколаївської, Одеської, Вінницької, Черкаської, Дніпропетровської,
Хмельницької, Житомирської, Закарпатської).
Епізоотичну ситуацію з трихінельозу в Україні вивчали шляхом аналізу і
узагальнення матеріалів за формами статистичної звітності упродовж 15 років
(форми 2-вет, 3-вет, 4-вет), які були отримані в Державному комітеті
ветеринарної медицини, Державному науково-дослідному інституті з лабораторної
діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи та обласних державних
лабораторіях ветеринарної медицини.
Матеріалом для дослідження слугували проби м’язів ніжок діафрагми, міжреберних,
шийних, жувальних, стравоходу, язика, хвоста, путового суглобу передніх та
задніх кінцівок свиней в кількості 80 г – для посмертної діагностики; сироватка
крові у кількості 1 см3 для зажиттєвої діагностики.
Дослідження проводили методами: перетравлення проб м’язів у штучному шлунковому
соку та компресорної трихінелоскопії з метою виявлення личинок трихінел [83],
аналізували результати імуноферментного аналізу – для виявлення антитіл у
сироватці крові свиней [4], який проводили у Центральній державній лабораторії
ветеринарної медицини на базі імунологічного відділу та обласних (Київської,
Миколаївської, Черкаської) лабораторіях ветеринарної медицини. Використовували
трихінелоскопи звичайний і ПТ-80 (рис. 2.1, 2.2).
Рис. 2.1. Трихінелоскоп звичайний
Рис. 2.2. Трихінелоскоп ПТ-80
Методом компресорної трихінелоскопії виявляли інтенсивне або помірне ураження
туш личинками трихінел. При слабкій інтенсивності інвазії він був слабо
ефективним. Перевагою цього методу є те, що при проведенні досліджень можна
визначити умовний час зараження тварини [50].
У місці переходу ніжок діафрагми у сухожилки брали дві проби м’язів від туш
свиней. У разі відсутності ніжок діафрагми проби відбирали із м’язів реберної
частини діафрагми, язика чи стравоходу [33]. Також проводили дослідження м’язів
вуха, хвоста, путового суглобу передньої і задньої кінцівок.
З кожної проби м’язів робили по 24 зрізи розміром з вівсяне зерно (всього 48
зрізів). Зрізи розкладали у вічка нижньої пластини компресорія і роздавлювали
між пластинами так, щоб через них можна було читати газетний текст [149].
Інкапсульовані личинки трихінел мали лимоноподібну або овальну форму. Довжина
капсули становила 0,5-0,7 мм, ширина – 0,2-0,3 мм. Усередині капсули містилась
одна, рідко 2-3 спірально скручені личинки [3] (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Личинки трихінел у м’язах свині
При вапняному переродженні капсули личинки були непомітними. У такому випадку
зрізи виймали із компресорія, клали у 5-10 %-вий розчин хлористоводневої
кислоти на 1-1,5 години, а потім додавали краплями гліцерин або молочну
кислоту. Оболонка капсули просвітлювалась і личинки трихінел ставали помітними
[25].
Зрізи з мороженого, соленого або копченого м’яса перед мікроскопією фарбували
протягом однієї хвилини 0,1 %-вим розчином метиленового синього. Під його дією
м’язові волокна забарвлювались у блідо-блакитний колір. Жирова тканина набувала
світло-рожевого кольору. Капсула трихінели забарвлювалась в лілово-рожевий або
синій колір, а личинка не фарбувалась і ставала помітною при трихінелоскопії
[31].
Проводили диференційну діагностику трихінел від інших включень. У свинині
зустрічали саркоцисти. Вони розміщувались всередині м’язових волокон. Звапнені
саркоцисти, крім скелетної мускулатури, виявляли у серцевих м’язах, тоді як
трихінел там не було [80, 156].
Звапнені цистицерки, на відміну від звапнених трихінел, розміщувались поза
м’язовими волокнами. Вони мали круглу або овальну форму і досягали розміру до 2
мм [18].
Перетравлення проб м’язів у штучному шлунковому соку є ефективним способом
післязабійної діагностики трихінельозу, який дає змогу виявити уражену тварину
навіть зі слабким ступенем інвазії [51]. Недоліком його є неможливість
встановити час зараження тварини відповідно до стадії розвитку личинки.
Цей метод використовували при дослідженні напівфабрикатів із свинини, а також
ковбас, котлет, шинки, солонини, копчення та іншої продукції. При цьому методі
дослідження немає необхідності в диференціації личинок трихінел від подібних
утворень (саркоцист, цистицерків) [80].
Перетравлення кожної проби проводили окремо або групами. Від 100 свинячих туш
відбирали 100 проб м’язів ніжок діафрагми, від кожної з проб брали по 1 г
м’язів, з яких робили фарш [132].
Подрібнювали проби м’язів ножицями, механічною та електричною м’ясорубками
(рис. 2.4). Проводили порівняння щодо доцільності використання кожного із цих
методів подрібнення.
Рис. 2.4. Подрібнення проб м’язів за допомогою ножиць
Вивчали вплив розчинів кислот Н2SO4 і HNO3 на м’язові волокна та личинки
трихінел під бінокулярним мікроскопом.
М’ясний фарш поміщали у хімічну склянку (ємністю 2 л) з плоским дном. Після
подрібнення додавали 10 г пепсину (активністю 30000 ОД), 2 л теплої (+40-48 °С)
водопровідної води і 16 мл 25 %-го розчину соляної кислоти.
При виділенні личинок використовували запатентований діагностичний набір
“Трихінела Скрін” для ідентифікації личинок Trichinella spiralis методом
перетравлення проб м’язів у штучному шлун