РОЗДІЛ III
Управління холдингом нафтогазового комплексу України
3.1. Поняття і правова природа холдингу в нафтогазовому комплексі
Структурна перебудова в економіці в умовах широкомасштабної приватизації об'єктів державної власності і підвищення ролі юридичних осіб приватного права викликали до життя цілий ряд нових економічних та юридичних явищ, пов'язаних з виникненням тих чи інших форм об'єднань комерційних і некомерційних юридичних осіб, особливе значення серед яких займають холдинги і промислово-фінансові групи, створювані в умовах ринкових перетворень[149;150;151]1.
Питання регулювання створення та діяльності холдингових структур безпосередньо пов'язані з формуванням цивільно-правового механізму управління в нафтогазовому комплексі, що відноситься до найбільш актуальних, недостатньо досліджених і таких, що потребують всебічного правового регулювання.
Холдингові структури дають можливість створювати закінчений ланцюг від видобутку сировини до випуску готової продукції, зокрема, в нафтогазовому комплексі.
За законодавством більшості європейських країн холдингова (держательська - від слова to hold (англ.) - тримати) компанія - це особливий тип фінансової компанії, яка створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю і управління їх діяльністю. У зв'язку з цим відомий російський цивіліст Кулагін М. І. зазначав, що для
сучасної капіталістичної економіки характерна поява різного роду об'єднань юридично самостійних суб'єктів (звичайно юридичних осіб), пов'язаних відносинами економічної залежності[132]2. Такі об'єднання в законодавстві та юридичній доктрині називаються по-різному: "пов'язані підприємства", "системи компаній", "організації організацій", "товариства товариств", "товариства другого ступеню", а також "групи компаній" або просто "групи" [152]3.
Законодавство про групи в більшості країн знаходиться на етапі становлення. Норми, що регулюють відносини між економічно залежними компаніями, як правило, розпорошені по багаточисельним актам різної галузевої приналежності. В ряді країн видано акти, що регламентують оригінальні інститути, які використовуються для правового оформлення групи[132]4. В країнах загального права прийнято закони про холдингові компанії, у Франції - про об'єднання з загальною економічною метою.
В західній юридичній науці чітко визначились два підходи до визначення групи. У відповідності з першим, групою слід вважати юридично самостійні організації (одиниці), пов'язані відносинами економічної залежності та проводячими єдину господарську політику. В такому широкому розумінні групою визнається "сукупність товариств, що мають між собою прямі або опосередковані фінансові зв'язки і ясно слідують загальній або погодженій економічній політиці" [132]5.
Прихильники іншої точки зору вважають, що не будь-яке об'єднання юридичних осіб, які керуються загальною стратегією поведінки на ринку, можна віднести до групи. Групою є лише такі організації, в яких один з учасників володіє контролем над іншими. Інакше кажучи, слушно зазначає М. І. Кулагін, між ними повинні існувати відносини влади і підпорядкування або субординації[132]6. "Групою товариств, - пише М. Меркадаль і М. Жанін, - називають об'єднання, утворене кількома юридичними утвореннями, але поєднане з іншими різноманітними зв'язками, в силу яких одне з них, яке називається материнським товариством, здійснює контроль над залежними товариствами і забезпечує єдність рішень" [132]7.
Поняття холдингу, засноване на правовій категорії контролю, похідне за своїм змістом від конструкції об'єднання підприємств, що вперше виникла в англійському праві. В статті 144 Закона про компанії Великобританії холдинг визначається таким чином: "Одна компанія (А) є дочірньою компанією іншої компанії (В), що є стосовно неї холдингом, якщо виконано хоча б одна з чотирьох умов:
1. (В) володіє більшістю голосів в (А);
2. (В) є учасником (А) і має право призначати та звільняти більшість із членів ради директорів компанії (А);
3. (В) є учасником (А) і здійснює у відповідності з угодою з акціонером або учасниками компанії (А) контроль за більшістю голосів (А);
4. (А) є дочірньою компанією будь-якої компанії, яка, в свою чергу, є дочірньою компанією компанії (В)" [31]8.
Наведене положення свідчить, що англійська доктрина холдингу заснована на ознаці контролю і визнання "відносин економічної залежності" недостатнім для кваліфікації об'єднань підприємств холдингом.
Німецький Закон про акціонерні товариства 1965 р. дає визначення групи (пов'язаних підприємств - за прийнятою в ньому термінологією) шляхом перерахування окремих її різновидів. Відповідно до пар. 15 "пов'язані підприємства - це самостійні в правовому відношенні підприємства, що виступають один до одного підприємствами, які знаходяться в управлінні володільців більшості часток, і підприємствами, що приймають участь з більшістю голосів, а також залежними і владарюючими підприємствами, підприємствами, що входять в концерн, підприємствами, що взаємно приймають участь або сторонами в підприємницькому договорі". В зазначеному законі міститься розшифровка кожного з наведених різновидів пов'язаних підприємств. Зокрема, пов'язаними підприємствами визнаються самостійні в правовому відношенні підприємства, на які інше підприємство (пануюче) може вчиняти безпосередньо або опосердковано визначальний вплив. Одним з видів пануючих і залежних підприємств є об'єднані під єдиним керівництвом підприємства, які взаємно приймають участь[132]9.
Варто зазначити, що в сучасних умовах практично всі найбільші корпорації індустріально розвинених країн мають холдингову форму організації, тобто на чолі багаточисельних заводів і різноманітних підрозділів, що входять до складу сучасного концерну, знаходиться холдинг, який контролює пакети акцій цих підрозділів, що і надає всій корпорації цілісність та управляємість[14]10.
Головною метою створення холдингової компанії є форм