РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЯКИХ СФЕР ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА
РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
2.1. Взаємодія органів місцевого самоврядування регіонального рівня із
місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування базового рівня
Розглядаючи особливості діяльності органів місцевого самоврядування
регіонального рівня не можна обійти увагою і процес взаємодії даних органів із
органами державної влади на місцях, зокрема із районними та обласними
державними адміністраціями, та органами місцевого самоврядування базового рівня
– сільськими, селищними, міськими радами, що входять до складу відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, – в якому яскраво проявляються
особливості та обмеження діяльності районних та обласних рад. У найзагальнішому
розумінні взаємодія – це взаємний зв'язок між предметами у дії, а також
погоджена дія між ким-, чим-небудь [206]. Органи самоврядування регіонального
рівня активно взаємодіють із державним управлінням та органами місцевого
самоврядування базового рівня з питань, що містять триєдиний інтерес: держави в
цілому, його окремого регіону і конкретної місцевої спільноти.
Механізм взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування – це
система відносин органів влади в процесі спільного вирішення питань, що
представляють спільний інтерес, без передачі один одному повноважень [31, с.
693 – 694].
Виходячи із цього, процес взаємодії районних та обласних рад із відповідними
місцевими державними адміністраціями та сільськими, селищними, міськими радами
– це здійснення погоджених дій між даними органами з метою вирішення певних
завдань місцевого, регіонального або державного значення.
Спільна діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування
на регіональному та базовому рівнях повинна будуватися на принципах взаємодії:
– законності;
– добровільності;
– врахування спільних інтересів і взаємної відповідальності;
– збереження незалежності органів місцевого самоврядування.
Взаємодія районних і обласних рад із місцевими державними адміністраціями та
відповідними сільськими, селищними, міськими радами при вирішенні питань, що
мають взаємний інтерес, а також акти, що при цьому приймаються повинні
засновуватися на дотриманні законодавства України, актів органів місцевого
самоврядування, статутів територіальних громад та виключати можливість
довільних дій учасників.
Взаємодія вищезазначених органів може визначатися напрямками:
– розробка і реалізація довгострокових програм і планів соціально-економічного
розвитку регіонів;
– вирішення певних питань, коли взаємна передача повноважень неможлива або не
сталася через певні причини;
– координація зусиль для виконання завдань, що мають велике значення для
населення регіону (соціальна допомога, зайнятість населення тощо);
– створення умов для структурної перебудови місцевого господарства;
– створення спільних державно-самоврядних організацій.
Вказані напрямки взаємодії державних та самоврядних органів повинні
забезпечувати розвиток регіону як єдиного соціально-економічного комплексу. При
цьому механізм взаємодії повинен включати наступні елементи:
– науково-методичне та проектно-планове забезпечення, що визначає місце кожного
адміністративно-територіального утворення в перспективному
соціально-економічному розвитку регіону;
– правове забезпечення;
– фінансово-господарський механізм, що включає інвентаризацію
матеріально-фінансових ресурсів регіону, контроль за їх раціональним
використанням, формування регіонального фонду підтримки
адміністративно-територіальних утворень;
– формування спільної власності територіальних громад (розмежування власності,
передача об’єктів тощо);
– організація безперервної системи навчання посадових осіб місцевого
самоврядування [31, с. 693 – 696].
Взаємодія органів місцевого самоврядування регіонального рівня із місцевими
органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
базового рівня реалізується через певні дії та процеси, які будуть
охарактеризовані нижче.
Проголошення України незалежною демократичною державою зумовило пошук нової
територіальної організації влади, в тому числі на рівні регіонів, який був
досить складним i суперечливим. Свідченням цього є те, що, починаючи з 1991 р.,
в Україні відбулось кілька реорганізацій місцевої та регіональної влади, що
було вже розглянуто нами у розділі 1 даної дисертаційної роботи.
Розподіл між компетенцією органів державного управління та місцевого
самоврядування згідно з чинною Конституцією (ст. 140) відбувається так.
Державні території – області та райони – віднесено до компетенції державного
управління, а територіальні громади – міста, селища, села – до компетенції
місцевого самоврядування. У державних територіях формуються місцеві державні
адміністрації, а територіальні громади формують органи місцевого
самоврядування.
Передбачена Основним Законом конституційна формула: «органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл,
селищ та міст, є районні та обласні ради» не несе в собі ніякого
концептуального навантаження, оскільки є очевидним, що вони повинні відображати
ці інтереси. Адже, скажімо, область як адміністративно-територіальна одиниця
складається з територій населених пунктів, де проживають жителі сіл, селищ,
міст та районів. Тим часом, одним із факторів, який не дозволяв їм повною мірою
бути виразниками їх колективних інтересів, що виходять за межі села, селища,
міста є
- Київ+380960830922