РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОДЯГУ НА ТИПОВІ ФІГУРИ ВЕЛИКИХ РОЗМІРІВ
Аналіз виконаних робіт показав, що на сьогоднішній день більшість дослідників проводить розгортання поверхні манекену різними методами з використанням автоматизованих систем, які дають позитивні результати [9, 14, 29, 52, 53, 56, 70, 89, 106, 107, 114, 115, 141, 143].
Недоліком існуючих автоматизованих систем є необхідність застосування спеціального обладнання для визначення та введення параметрів манекену в автоматизованому режимі. Крім того, для обробки даних необхідна наявність програмного забезпечення, що має високу вартість.
З іншого боку, для розгортання манекену його поверхня поділяється на велику кількість ділянок, які вимагають наступного етапу визначення місць типового членування одягу, а це значно збільшує витрати часу на отримання деталей конструкцій.
Тому використання комбінованого способу, при якому розгортання поверхні манекену проводиться в ручному режимі, а формування деталей розгортки і отримання кінцевих лекал в автоматизованому, значно розширить коло користувачів і дозволить використовувати отримані дані на універсальних ПЕОМ, які встановлені в багатьох підрозділах підприємств швейної галузі.
2.1. Вибір та обґрунтування вихідних умов побудови розгорток поверхні типового манекену
Розгортки поверхні манекену містять інформацію про форму та розміри вихідної поверхні, яка надає можливість визначити принципи формоутворення одягу для фігур певної групи.
Однією з основних умов отримання якісної розгортки поверхні манекену є оптимальний вибір вихідних осей, вздовж яких розгортається поверхня.
2.1.1. Обґрунтування вихідних осей розгортання
Враховуючи результати аналізу (п. 1.3.1) був зроблений висновок, що найбільш прийнятним для отримання розгортки натурального манекену є муляжний метод, який дає можливість з високим ступенем точності визначити форму і розміри розгорток ділянок поверхні манекену при незначній витраті часу і без застосування складних обчислень.
Як доведено низкою досліджень [1, 63, 135, 139], оболонка манекену належить до топографічних, незакономірних поверхонь, тому не може бути відображена на площині без порушення її цілісності і має безліч варіантів рішення за рахунок зміни кількості і місць членувань, а також осей розгортання.
Для отримання розгортки на поверхні манекену обирають вихідні і додаткові осі розгортання.
Під вихідними осями розуміють такі лінії, вздовж яких розгортається поверхня. На кресленні розгортки вони виступають в якості осей координат,
Рис. 2.1. Положення вихідних осей розгортання поверхні манекенуза допомогою яких деталі орієнтують на площині. Як відомо, найбільші розтягуючі зусилля в одязі спостерігаються на ділянці лопаткової точки та виступаючої точки грудей.
Тому, в якості основних осей розгортання поверхні манекену обрані дві взаємно перпендикулярні лінії, що проходять (рис. 2.1): на передній половинці - через виступаючу точкугрудей; на задній половинці - через лопаткову точку. Крім того, ці лінії є межами зон сталої та змінної форми поверхні одягу [69].
Основні осі розгортання вказують орієнтацію всіх частин поверхні манекену одночасно та мають цілком визначене положення. Однак, вони проходять через поверхню тільки частини ділянок, на які поділена поверхня манекену. Тому, для розгортання всієї поверхні, що досліджується, необхідне застосування і додаткових осей розгортання.
Додаткові осі розгортання повинні повторювати принцип проходження основних осей розгортання на поверхні манекену з метою збереження орієнтації ниток основи і підткання в деталях розгортки, та відображення типового членування одягу.
В якості додаткових осей розгортання доцільно обрати лінії, що проходять:
- по горизонталі - обхвату грудей першого, обхвату грудей четвертого, обхвату талії та обхвату стегон;
- по вертикалі - лінію середини бічної поверхні манекену.
Вибрані лінії, що характеризують основні і додаткові осі, відповідають вимогам, що встановлені до проходження ліній розгортання [1]: є геодезичними; проходять через точки, що максимально виступають на поверхні передньої і задньої частин манекену; відображаються на розгортці поверхні безперервно; враховують типове членування верхнього плечового одягу.
2.1.2. Обґрунтування членувань поверхні манекену
Одна з основних умов розгортання поверхонь - раціональне розміщення ліній її членування. Задана кількість ліній членувань, їх розміщення на поверхні впливає на форму розгорток та на ступінь точності відтворення вихідної поверхні. Також ступінь точності побудови розгорток залежить від принципів апроксимації поверхонь [1, 63].
Раціональний поділ поверхні одягу на частини (деталі) вироблений багаторічною практикою виготовлення швейних виробів.
Як показав аналіз досліджень (п. 1.1), найкраще умові мінімізації розгортки відповідають членування манекену за конструктивними смугами і поясами.
Розміщення рівнів горизонтальних перетинів конструктивних поясів пов'язане з положенням екстремальних точок поверхні фігури людини [118]. Як встановлено вище та в [1, 118, 135], найбільш характерними перетинами манекенів є горизонталі, що проходять по лініях грудей, талії і стегон, а також лінії основи шиї.
Рис. 2.2. Членування поверхні манекену за конструктивними поясами Вони утворюють на поверхні фігури три базові пояси. Однак, для розгортання поверхні цих ліній не достатньо, тому, пояси пропонується додатково ділити на ділянки (рис. 2.2). Як відомо, окремі ділянки фігури розгортаються як циліндричні або конічні поверхні, за винятком ділянки грудних залоз, що розгортається як сферична. З урахуванням цього було введено дві додаткові лінії членування, що проходять по лініях обхватів грудей першого і четвертого. Запропоновані лінії чітко визначають межі ділянки розташування грудних залоз.
Застосування конструктивних смуг дозволяє визначити положення найважливіших конструктивних точок з мінімальними похибками, конфігура-
Рис. 2.3. Членування поверхні
- Київ+380960830922