РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕВФЕМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ
Слово має ефект емоційного стимулятора, бо діє на нервову систему подібно до предмета чи явища, які воно позначає. Чим міцніші асоціації між найменуванням і предметом у свідомості людини, тим сильнішим є вплив слова. На найнижчих ступенях розвитку свідомості, коли у всьому, що якимось чином впливало на психіку, бачився вияв надприродніх сил, слову приписувалась властивість діяти не тільки на почуття і думки людини, а й викликати в ній фізичні зміни та впливати на навколишній світ. Таким чином, через ці забобони, спричинені релігійними чи моральними чинниками, тимчасово чи назавжди, відповідно до звичаїв, всіма чи деякими членами мовного колективу, у всіх чи деяких ситуаціях певні слова виключалися з мовленнєвого вжитку. До цих слів, на думку А.Кацева, можна застосувати термін "табу" [43, с.10].
Табу та евфемізми співіснують у мові як причина та наслідок: табу диктує нагальну потребу у створенні нових, прийнятних для заміни слів - найменувань частин тіла, фізіологічних процесів, релігійних термінів тощо [43, с.6-16]. Евфемістичні одиниці, що були результатом міфологічного світогляду, використовувалися як засоби, за допомогою яких людина намагалася вижити у небезпечному світі, наповненому злими духами, від ворожого вуха яких необхідно було приховувати свої наміри та захищати своє життя та майно [5, с.3]. У зв'язку з цим цілком доречним є погляд Г.Антрушиної, яка вважає евфемізми найдавнішим видом синонімів, обґрунтовуючи свою думку тим, що забобони, які спричиняли страх, викликали необхідність творення евфемізмів задовго до того, як потреба описувати об'єкти у їх різноманітних аспектах чи відтінках призвела до виникнення інших синонімів [9, с.164]. У сучасному суспільстві мотивацією вживання евфемізмів внаслідок сучасних табу є переважно не страх, а прагнення не зачепити чутливість співрозмовника, не принизити його гідність, виявити ввічливість тощо. Отже, першоосновою древніх мовних заборон виступав страх людини перед надприродніми силами - релігійне (древнє) табу, а згодом заборони на певні мовні маніфестації стали пов'язуватися з нормами суспільної моралі, що відображає різноманітні регулятивні потреби - соціальне (сучасне) табу [22, с.6].
Ми дотримуємося думки А.Алєксандрова, що під терміном "табу" слід розуміти будь-яку словесну заборону, незалежно від ступеня розвитку людського суспільства та культурного розвитку того чи іншого народу. Таким чином, термін "табу" відривається від своєї етнографічної основи і трактується широко як синонім слова "заборона" [4, с.29-30]. У зв'язку з цим усі евфемізми англійської мови мають табуїстично-вербальне походження, але природа табу евфемізмів є різною: реліктово-вербальні табу (евфемізми тем смерті та релігії), соціально-вербальні табу (евфемізми тем анатомії, статевого життя, фізіологічних процесів, негативних суспільних виявів, людських вад, політики, медицини, більшість евфемізмів "політичних некоректностей" та деякі евфемізми реклами), власне вербальні табу (деякі евфемізми "політичних некоректностей" та більшість евфемізмів реклами).
Хоча в англістиці неодноразово робилися вдалі спроби окреслити коло понять позамовної дійсності, номінації яких підлягають дії табуїстично-вербальної заборони (Р.Холдер, В.Кравченко, В.Заботкіна, А.Бертрам), і значна увага приділялася соціолінгвістичному аспекту дослідження евфемії (А.Кацев, Н.Босчаєва), класифікації евфемічної лексики здійснювалися здебільшого за лексико-семантичним [22, с.6-7; 43, с.30-34; 146, c.297-314; 164, c.416-470; 165, c.102-115; 168, с.13-76] або стилістичним критерієм [61, с.112].
Оскільки лексика англійської мови в останні десятиріччя значно поповнилася одиницями інакомовлення та "політичної коректності", лексико-семантичні та стилістичні класифікації евфемізмів згаданих учених не відображають увесь спектр мотиваційних чинників вживання мовцями евфемістичних субститутів в англійській мові та не враховують прагматичні особливості новітніх евфемізмів. У нашому дослідженні пропонуємо класифікацію евфемістичних одиниць, що охоплює три чинники: дистрибутивний (сфера вживання), функціонально-прагматичний (функції евфемізмів, мотиваційні чинники вживання, вплив на реципієнта) та лексико-семантичний (лексико-семантичні центри атракції евфемізмів в межах кожного розряду класифікації). За основу поділу евфемізмів на розряди вважаємо за доцільне взяти їх функціонально-прагматичні характеристики, які є найважливішими у дослідженні номінативних засобів, оскільки вони визначають особливості використання аналізованих одиниць з метою комунікації [20, с.66].
Функціонально-прагматичні розряди евфемічної лексики відображають результати субституції прямих номінацій, які мовці вважають найризикованішими для успішної комунікації, а кількість евфемізмів-синонімів для номінації певного поняття прямо пропорційна ступеню ризику вживання прямого найменування стигматичного чи нейтрального денотата. Хоча ми погоджуємося з поглядом І.Арнольд щодо того, що евфемізми доцільно розглядати в синхронічному аспекті, адже евфемістичне та пряме найменування співіснують у мові й утворюють лексичну опозицію [143, с.190], при аналізі евфемізмів значна увага приділялася також діахронічному аспекту дослідження, і у випадках, де це виявилося можливим, з'ясовувалися особливості вживання евфемізмів на позначення одного й того самого референта у різні періоди часу. Звертання уваги в дослідженні на діахронічний аспект зумовлено тим, що евфемізми є динамічним пластом лексики, який зазнає постійних змін. Тому вважаємо також актуальним дослідження лінгвальних та екстралінгвальних чинників, що спричиняють ці зміни та впливають на особливості функціонування евфемізмів досліджуваних ФПР.
З чотирьох словників евфемізмів, матеріалів засобів масової інформації, політичних документів та художньої літератури відібрано 4002 евфемістичні субститути, які за сферою дистрибуції розподілено за наступними функціонально-прагматичним