РОЗДІЛ 2
СПЕЦИФІКА ДЕСТРУКТИВНИХ ФОРМ ПРОЯВУ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
2.1. Підлітки у сучасній Україні: соціально-психологічний портрет
Для з'ясування особливостей деструктивних форм прояву девіантної поведінки підлітків у сучасній України, перш за все, необхідно "змалювати" їх соціально-психологічний портрет, який ґрунтується на виявленні вікових меж, психологічних властивостей, соціальних якостей, особливостей соціальної поведінки у сучасних умовах.
Варто зазначити, що у соціологічній та психологічній літературі наразі немає однозначного підходу до визначення вікових меж підліткового віку, оскільки він описується під різними назвами: перехідний, пубертатний, отроцтво, негативна фаза віку статевого дозрівання, старший шкільний, тінейджерський вік.
Наприклад, В. Мухіна зазначає, що у фізіологічному плані межі підліткового віку приблизно збігаються з навчанням дітей у 5-9,10 класах середньої школи й охоплюють вік від 11-12 до 14-15 років. Іноді фахівці продовжують цей вік до 16-18 років, через індивідуальні особливості процесу соціалізації та інтеграції у доросле життя [116, с. 120]. Особливе положення підліткового періоду у циклі розвитку відбито у інших його назвах: "перехідний", "важкий", "критичний" - у них зафіксована складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються у цьому віці, пов'язаних з переходом від однієї епохи життя до іншої.
Як вітчизняні, так і закордонні дослідники вважають підлітковий вік періодом протиріч, домагань, прагнення до дорослості та визнання, поглиблення самоаналізу, розвитку самосвідомості, становлення "Я-концепції", прагнення до соціального й особистісного самовизначення (Л. Виготський, Р. Бернс, Л. Божович, Ф. Дольто, Е. Еріксон, Х. Ремшмідт, Д. Фельдштейн та ін.) [28; 180].
Багато дослідників (І. Донцов, Т. Драгунова, А. Кочетов, І. Мягков, Д. Фельдштейн, Г. Цукерман) дійшли висновку, що підлітковий вік є періодом, коли вже чітко сформована потреба у самовихованні й проводиться активна робота над собою. Це вік становлення самостійності, формування почуття власної гідності, що виражає потребу у самовизначенні й самоствердженні підлітка у середовищі дорослих. Між домаганнями і реальними можливостями є ще значні розбіжності, й навіть протиріччя. Підліток, з одного боку, не може відмовитися від своїх домагань, а, з іншого боку, не може бачити своїх слабкостей і обмеженості, що нерідко маскує зовнішньою незалежністю і розв'язністю у поведінці.
Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст і специфічну відмінність усіх аспектів розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального) у цей період. Важливість підліткового віку визначається і тим, що у ньому закладаються основи та загальні напрямки формування моральних й соціальних настанов особистості.
В. Мухіна зазначає, що специфічною особливістю підліткового віку є акселерація (від лат. "acceleratio" - прискорення) - прискорення соматичного та фізіологічного дозрівання підлітка, а також його розумового розвитку - виникають протиріччя між встановленими, традиційними соціальними умовами виховання та нормами поведінки, це, у свою чергу, є джерелом конфліктів та афективних форм поведінки [116].
Р. Орбен найбільш важкими роками життя підлітка вважає вік 13-14 років - це роки появи сумнівів у можливостях власної особистості, почуття неповноцінності досягає найбільшої сили [208]. Підліток відчуває постійний тиск з боку батьків і одночасно відчуває прискіпливу оцінку однолітків.
На думку Б. Левіна, підлітковий вік є маргінальним - підліток ще не дорослий, але вже не дитина, він майже не школяр, але поки що і не студент чи робочий [93, с. 36]. Іноді підліток діє як дитина, особливо, коли хоче уникнути дорослої відповідальності, а іноді - скоріше як дорослий і претендує на права дорослого.
Особливості маргінальної підліткової поведінки, як зазначає Б. Левін, виявляються у специфічних спробах звільнитись від батьківської опіки, так званих емансипаціях:
- емоційна емансипація - замість теплоти та ласки проявляється демонстративне дистанціонування; любов до батьків заміщується коханням до осіб протилежної статі;
- поведінкова емансипація - свідоме ігнорування батьківських вимог, прагнення робити все по-своєму, наперекір;
- ціннісно-нормативна емансипація - підліток орієнтується на ідеали та принципи, що панують у сфері його однолітків, а не на цінності родини, з якою асоціюються світ дитинства і комплекс дитячої залежності [93].
Як бачимо, існує чимало різних підходів й міркувань як зарубіжних, так і вітчизняних науковців стосовно вікового статусу підліткової соціально-демографічної групи, проте можна визначити його нижню і верхню межу: від 11 до 18 років, на підставі яких і розглядаються соціально-психологічні їх особливості та риси.
На наш погляд, розбіжності у визначенні вікового статусу дещо ускладнюють пошук і виявлення специфічних рис сучасних підлітків. Тому, підтримуючи думку В. Мухіної про наявність акселерації, вважаємо за доцільне визначити віковий статус підлітків наступним чином: 10-15 років.
Пояснимо нашу точку зору. По-перше, акселерація, як відомо, характеризується прискоренням соматичного та фізіологічного розвитку, на який впливають як генетичні чинники так і соціальні, зокрема, стрімкий інтелектуальний розвиток суспільства, інформатизація, глобалізація. Наші спостереження за поведінкою учнів 1-3-х класів свідчать, що вони вже добре розуміються на телевізійних програмах, комп'ютерних іграх, вони можуть чітко й умотивовано висловити своє бачення тих проблем, які мають місце у сім'ї, школі, у колі друзів, наближено до об'єктивності дають оцінки як своїй, так і поведінці інших. А з 15 років підліток вступає у особливий вік - юнацтва і його можна віднести до такої соціально-демографічної групи як молодь. Визначення чіткої межі підліткового віку - 10-15 років - дає нам можливість з'ясувати соціально-психологічний портрет його сучасних представників.
Психолог