РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ,
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
2.1. Методика проведення дисертаційної роботи
Дизайн дослідження був оформлений у відповідності із Гельсінською Декларацією 1975 року (перегляд 1983 року) та був затверджений комісією з біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 11 від 26 травня 2005 року). З травня 2005 року до травня 2007 року під нашим спостереженням знаходилось 110 пацієнтів з ВХ ДПК, які перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному та терапевтичному відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні, терапевтичному відділенні Новояворівської районної лікарні № 1, а також пройшли амбулаторне обстеження і лікування на кафедрі шпитальної терапії ЛНМУ імені Данила Галицького. Контрольну групу було сформовано із 40 здорових добровольців. Перед включенням у дослідження кожен підписав форму інформованої згоди, затверджену Комісією з біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Перед описанням методів та методик, застосованих у дослідженні, вважаємо необхідним зупинитись на висвітленні методологічного ключа, в якому проводилася робота, на тих міркуваннях, що лягли в основу аналізу та синтезу фактичного матеріалу.
Хворі молодого та зрілого віку від 18 до 44 років з диспепсичними скаргами та/або анамнезом ВД ДПК, або пацієнти із встановленим діагнозом ВХ ДПК скеровувалися в клініку кафедри шпитальної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Відбір пацієнтів проводився також на базі Новояворівської районної лікарні №1. Перед тим, як підписати форму інформованої згоди, хворих інформували про необхідний перелік обстежень, обговорювали переваги та ризики, відповідали на поставлені запитання.
Для участі у дослідженні було відібрано 77 пацієнтів із верифікованим діагнозом ВХ ДПК, асоційованої з Н. pylori, віком від 18 до 44 років (середній вік 32,0±1,8 рр., 48 чоловіків (Ч) та 29 жінок (Ж). Діагноз ВХ ДПК встановлювали на основі комплексного клінічного, лабораторного та інструментального досліджень. Супутні захворювання істотно не впливали на перебіг основного захворювання і в період спостереження не потребували активного лікування. У дослідження не включали осіб із ВХ ДПК, у яких не виявлено Н. pylori, а також тих, хто впродовж 2 місяців до моменту звертання приймав НПЗП чи пройшов курс ерадикаційного лікування впродовж останніх 12 місяців.
На кожного тематичного хворого було заведено облікову картку (анкету огляду тематичного хворого, розроблену нами відповідно до вимог Державного фармакологічного центру МОЗ України), яка відображає стан хворого до та після лікування. Був створений комп'ютерний банк інформації пацієнтів з підтвердженим діагнозом ВХ ДПК, асоційованої з Н. pylori, (позитивний результат уреазного тесту та гістологічного визначення мікроорганізму).
Із відібраних пацієнтів було сформовано 3 групи:
Група порівняння (№1) - 40 хворих (24 Ч, 16 Ж, вік 32,1±1,7 рр.) на ВХ ДПК, асоційовану з Н. pylori, котрі після проведення ерадикаційного лікування за рекомендацією Маастріхського консенсусу ІІ, ІІІ (2000, 2005 років), що включало призначення ІПП (лансопразол 30,0 мг двічі на добу до їди) та антибактерійні препарати (Амоксацилін 1,0 г двічі на день та Кларитроміцин 0,5 г двічі на добу) протягом 7 днів продовжували прийом ІПП (лансопразол 1 таблетка [30,0 мг] на ніч) впродовж 30 днів.
Дослідна група (№2) - 37 хворих (24 Ч, 13 Ж, вік 31,9±1,6 рр.) на ВХ ДПК, асоційовану з Н. pylori, котрі після проведення ерадикаційного лікування за рекомендацією Маастріхського консенсусу ІІ, ІІІ (2000, 2005 років), що включало призначення ІПП (лансопразол 30,0 мг двічі на добу до їди) та антибактерійні препарати (Амоксацилін 1,0 г двічі на день та Кларитроміцин 0,5 г двічі на добу) протягом 7 днів продовжували прийом ІПП (лансопразол 1 таблетка [30,0 мг] на ніч) впродовж 30 днів та одноразово ввечері перед сном проводили інтервальне гіпоксичне тренування за допомогою гіпоксикатора ТДІ-01, ("Динамика", Російська Федерація) 5-6 днів на тиждень. Режим дихання передбачав три однохвилинні цикли, двохвилинний цикл та трихвилинний цикл з однохвилинними перервами, що супроводжувались диханням атмосферним повітрям.
Контрольна група (№3) була сформована із 40 здорових добровольців (25 Ч, 15 Ж, вік 29,7±3,5 рр.), котрі на момент включення у дослідження не мали жодних скарг, не хворіли на гастроентерологічні або інші хронічні соматичні захворювання.
Дизайн дослідження, зображений на рис. 2.1, передбачав проведення наступних процедур:
Рис. 2.1. Дизайн дослідження
А) До початку лікування (день 0):
* зальноклінічне обстеження;
* лабораторні дослідження, які рутинно використовуються у гастроентерологічній практиці;
* визначення біохімічних показників, що характеризують аеробний обмін, а саме: активність каталази, активність СОД, рівні МДА та гідропероксидів, ?-ліпопротеїнів, ОМБ та СМП, індекс антиоксидантної активності (ІАОА);
Примітка. Забір крові проводили із ліктьової вени шляхом її пункції;
* для верифікування діагнозу ВХ ДПК, асоційованої з Н. pylori, усім пацієнтам проводили ЕГДФС із прицільною щипцевою біопсією з тіла та антрального відділу шлунка (2-5 фрагментів),
* гістоморфологічне дослідження біоптатів;
* гістологічне визначення H. pylorі у біопсійному матеріалі;
* швидкий уреазний тест для визначення H. pylorі;
* імуногістохімічне визначення рівнів та концентрації 4-гідроксиноненалю у гістологічному матеріалі;
* дослідження ВСР у лежачому положенні та під час ортопроби;
* одноразовий індивідуалізований гіпоксичний сеанс за запропонованою оригінальною методикою, до та після якого записували ВСР у лежачому положенні та під час ортопроби;
* з метою виключення поєднаних уражень органів травлення або інших захворювань, за показами, пацієнтів скеровували на ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, ЕКГ т