РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАТЕГОРІЙНО-УМОВНИХ ФОРМ
2.1. Функціональний напрям у сучасній науково-лінгвістичній парадигмі
2.1.1. Основні принципи функціонального опису мовних явищ
Сьогодні важливу роль у мовознавстві відіграє функціональний напрям вивчення мови, який сприяє найбільш адекватному і комплексному опису мови в усіх її виявах. Функціональний аспект вивчення мови передбачає новий погляд на роль і місце у мовній системі одиниць усіх рівнів і підсистем - фонетики, лексики, граматики, мовних стилів. Він дає можливість по-новому описувати загальні характеристики мови: принцип віддзеркалення, принцип співвідношення поняттєвих і граматичних категорій, принцип взаємодії лексики і граматики, принцип ієрархічності мовних рівнів та ін. Функціональний опис мови орієнтований на особистість. Саме такий підхід визначає мову як систему засобів вираження, яка використовується для досягнення певної мети.
Функціонально-семантичні принципи опису мови закладено у працях І.О. Бодуена де Куртене, Ф.І. Буслаєва, Н.В. Крушевського, І.І. Мєщанінова, О.О. Потебні, О.О. Шахматова [Бодуэн де Куртене 1963; Буслаев 1959; Крушевский 1883; Мещанинов 1945; Потебня 1958].
Сьогодні вже існує певний досвід в опрацюванні принципів функціональної граматики. Функціональний підхід як метод дослідження і як один з центральних напрямків застосовується в різних лінгвістичних школах: англійській, голандській, німецькій, празькій, французькій та ін. (В. Бек, Ф. Данеш, М. Докуліл, С. Дік, В. Дейк, А. Мартіне, В. Матезіус, П. Сгалл та ін.). Вагомий внесок у розробку функціонального аспекту граматики зробили праці В.Г. Адмоні, В.О. Авроріна, Н.Д. Арутюнової, О.В. Бондарка, І.Р. Вихованця, В.Г. Гака, М.В. Всеволодової, А.П. Загнітка, Г.О. Золотової, Ю.М. Караулова, А.М. Мухіна, О.В. Падучевої, К.Г. Городенської, І.Р. Домрачевої, І.В. Піддубської, О.М. Ремчукової, С.О. Соколової, Ю.С. Степанова, А.А. Уфімцевої, Н.Ю. Шведової, Д.М. Шмєльова та ін. Останнім часом активно розвивається функціонально-семантичний опис граматичних категорій за концепцією О.В. Бондарка [Теория функциональной грамматики 1987, 1990].
Сьогодні активно обговорюються принципи побудови функціональної граматики, основні мовні одиниці, що мають реалізуватися в ній, типологія цих одиниць, співвідношення функціонально-семантичного і системно-структурного підходів до категорій мови. З'явилися перші спроби функціонально-семантичних описів певних мовних сфер, рівнів і категорій [Золотова 1973, 1982; Слюсарева 1981, 1986; Бондарко 1983, 1984; Шведова 1985; Милославский 1981; Теория функциональной грамматики 1987, 1990 та ін.].
Поширення ідей функціональної лінгвістики змінило предмет граматики, яка набуває дедалі виразніших функціональних рис. Саме тому в сучасному українському мовознавстві виникла необхідність створити теоретичну базу для розвитку такого типу досліджень, що повинні завершитися виходом у світ академічної граматики української мови під назвою "Функціональна граматика української мови". Основи такої "Граматики" вже закладені у навчальному посібнику "Основи функціональної морфології української мови" А.П. Загнітка [Загнітко 1991] та у монографії І.Р. Вихованця "Нариси з функціонального синтаксису" [Вихованець 1992].
Слід відзначитити, що принцип функціональності мови виникає як логічне продовження і розвиток її системно-структурного опису. Системне вивчення мови дозволило виділити різні класи одиниць мови і категорій на основі їхньої семантики і структури. Але такий підхід не дозволяє розкрити закономірності поведінки мовних одиниць, що є важливими для активного володіння мовою. Системно-структурний опис відбиває лише статичний стан мовних одиниць і не може розкрити динаміку їхнього вживання. Класи слів, що виділені на семантико-структурних засадах, не розкривають уповні усі відношення у мові, оскільки ці відношення складаються також і на основі спільності функцій мовних одиниць.
Вплив функціональної граматики на подальший розвиток лінгвістики є закономірним, оскільки функціональний підхід розкриває внутрішні особливості мови і водночас визнає, враховує семіотичний характер її соціальної природи і використання мови для спілкування [Слюсарева 1987: 127-128].
Функціонування мови у мовленні, у реальних ситуаціях спілкування безпосередньо пов'язане з людиною, оскільки лише у спілкуванні, у мовленні індивід використовує мову згідно зі своїми намірами, мобілізуючи усе розмаїття її потенційних можливостей. До того ж неможливо пізнати мову без того, щоб не звернутися до її творця, носія - до людини, до конкретної мовної особистості [Караулов 1987]. Мова як найбагатша скарбниця виразних засобів дає повну можливість мовцеві ретельно їх добирати відповідно до загальної ідеї ... висловлення, його змісту і способу розкриття певної теми. Тому зрозуміло, що функціональна граматика на сучасному етапі розвитку синтаксичної науки виявляється найпліднішою, адже саме в її категоріях найбільш наочно і повно розкриваються принципи та засади мовленнєвої діяльності.
Останнім часом робиться багато спроб визначити загальні принципи функціонального підходу до вивчення мовних явищ. Ця робота ведеться в кількох напрямках. Зокрема, деякі лінгвісти приділяють основну увагу лінгво-філософським проблемам формування, формулювання і передачі думки, аналізу логічних категорій під час використання мови у процесі комунікації, тісному зв'язку логічних і мовних категорій, проблемам змісту і кількості функцій та їх ієрархії [Колшанский 1979; Пазухин 1979; Загнітко 1991; Вихованець 1992]. Iнші вчені концентрують свою увагу на розкритті соціальних аспектів функціонування мови [Авронин 1975] або намагаються зіставити функції мови з мовними засобами [Хэллидей 1978]. Багато вчених звертають увагу на функціональну спрямованість мови, розглядають усі аспекти дослідження комунікативної функції мови в суспільстві, шукають матеріалістичні основи комунікативної функції як духовної діяльності людини, яка в