РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИНАХ
2.1. Сутність та тенденції розвитку міжбюджетних відносин
Проблема відносин між центральними та місцевими органами влади у сфері розподілу відповідальності за виконання тих чи інших функцій та їх фінансування постала ще з часів виникнення правової держави наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття. Розподіл відповідальності між державою та органами місцевого самоврядування зумовив необхідність їх взаємодії між собою, розподілу функцій, сфер відповідальності, повноважень, а також визначення способів фінансування суспільних потреб.
В Україні проблема формування міжбюджетних відносин та вибору їх оптимальної моделі виникла разом з проголошенням незалежності, становленням інституту місцевого самоврядування та побудовою нової системи органів державної влади. Цивілізовані міжбюджетні відносини у нашій державі виникли з прийняттям Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та БК України. Стаття 140 Основного Закону затвердила право територіальних громад - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України, створюючи місцеве самоврядування [10]. Це політичне волевиявлення держави дістало подальше відображення у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Модель міжбюджетних відносин у будь-якій державі базується на існуючому державному та територіальному устрої, тому такі взаємовідносини є також інструментом організацій влади і місцевого самоврядування, розподілу компетенції між "центром" та територіями.
Суб'єктами міжбюджетних відносин в унітарних країнах є центральні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні, крім цих органів, суб'єктом міжбюджетних відносин є ще органи влади Автономної Республіки Крим.
Суб'єктами міжбюджетних відносин у федеративних країнах є федеральні органи державної влади, органи державної влади суб'єктів федерації та органи місцевого самоврядування. Варто зазначити, що у країнах з федеративним державним устроєм міжбюджетні відносини є більш складними і багаторівневими.
Виходячи з того, органи управління яких рівнів є суб'єктами міжбюджетних відносин, вирізняють вертикальні та горизонтальні міжбюджетні відносини. Вертикальні міжбюджетні відносини виникають між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів. Горизонтальні міжбюджетні відносини - це міжбюджетні відносини між органами місцевого самоврядування одного рівня. Такі міжбюджетні відносини зумовлені необхідністю здійснення у країні фінансового вирівнювання і передачі фінансових ресурсів з одних регіонів іншим з метою забезпечення суспільних послуг на рівні державних мінімальних соціальних стандартів [117, с. 17].
Слід зазначити, що розробці теоретичних основ організації та регулювання міжбюджетних відносин, фінансового вирівнювання, розвитку системи міжбюджетних трансфертів присвячені праці вітчизняних учених, зокрема: С. Буковинського, Н. Дєєвої, О. Дроздовської, Т. Єфименко, О. Кауна, В. Кравченка, О. Крайник, О. Лилик, І. Луніної.
Погляди на визначення поняття "міжбюджетні відносини" як у законодавчих актах, так і окремими вченими з часом змінювалися.
Можна вирізнити чотири найпоширеніші підходи до визначення поняття "міжбюджетні відносини".
У першому підході поняття "міжбюджетні відносини" визначалося як відносини між бюджетами. У такому контексті вперше на законодавчому рівні в Україні вжито поняття "міжбюджетні відносини" у Бюджетній резолюції 2000 року [118] та поняття "міжбюджетні взаємовідносини" у Законі України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" [119].
Наприкінці 1990-х років В. Опарін, В. Малько, С. Кондратюк під "міжбюджетними відносинами" розуміли "внутрішні бюджетні потоки, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами", О. Заверуха - "сукупність фінансових відносин, які виникають між місцевими бюджетами, а також між останніми і Державним бюджетом України" [75].
У другому підході наприкінці 90-х - на початку 2000 років деякі вчені поняття "міжбюджетні відносини" визначали як системно організовані грошові потоки та зв'язки між суб'єктами міжбюджетних відносин з приводу формування, розподілу та використання бюджетних фондів і грантів. У цьому випадку, по-перше, до системи суб'єктів міжбюджетних відносин віднесені члени суспільства (фізичні особи) - одержувачі бюджетних грантів; по-друге, велика увага приділяється проблемі фінансових кругообігів (їх направленість, організація, регулювання, стійкість, відтворення); по-третє, на перший план виноситься проблема потенціалу бюджетних фондів, які формуються і розподіляються за допомогою системи міжбюджетних відносин; по-четверте, центральні, регіональні та місцеві органи влади виступають лише посередниками між державою та членами суспільства щодо фінансового забезпечення постачання послуг відповідно до визначених норм і стандартів, а також можливостей держави.
Російські учені визначали третій підхід до поняття "міжбюджетні відносини" як "важливу невід'ємну частину бюджетної політики держави, що виступає як первинний, державоутворюючий та бюджетоутворюючий напрям цієї політики, який повинен забезпечити раціональне регулювання всіх фінансових потоків держави між її суб'єктами з приводу їх розподілу через єдиний центр управління і, крім того, перерозподілу між сукупністю цих суб'єктів і зазначеним вище центром усіх грошових засобів, які суспільство добровільно передає владі для виконання нею конкретних функцій на основі створення всередині її ієрархії взаємних прав та обов'язків між різними рівнями управління" [120].
Четвертий підхід є концептуально іншим до поняття "міжбюджетні відносини" та передбачає, що міжбюджетні від
- Київ+380960830922