РОЗДІЛ 2
Механізми реалізації функцій і компетенції органів самоорганізації населення
2.1. Правове регулювання й реалізація функцій органів самоорганізації населення
Ефективність і дієвість системи місцевого самоврядування залежить від нормативного регулювання й закріплення його функцій. Оскільки органи самоорганізації населення є невід'ємною частиною системи місцевого самоврядування, можна вести мову про те, що функції, покладені на ці органи випливають із сутності функцій місцевого самоврядування, співвідносячись як ціле й частина (зовнішнє і внутрішнє). Усі функції місцевого самоврядування і функції територіальних громад, як його первинної клітини, утворюють систему, елементи якої спрямовані на вирішення завдань місцевого значення. Їх різноманітність залежить від різноплановості останніх.
Функції місцевого самоврядування розглядають як основні напрямки діяльності його суб'єктів по вирішенню питань місцевого значення, які зумовлені роллю і призначенням цього інституту в суспільстві [91, с. 59]. Кожен суб'єкт місцевого самоврядування, у тому числі й органи самоорганізації, здійснює його функції, і функції органу самоорганізації є похідними від функцій місцевого самоврядування. Діяльність таких суб'єктів повинна бути спрямована на забезпечення:
- ефективного захисту від злочинності, правопорушень і будь-яких форм насильства;
- безпечного для життя і здоров'я кожної людини довкілля;
- необхідних умов для одержання роботи й досягнення особистої фінансової самостійності;
- достатньої пропозиції й вибору доступного за ціною житла;
- гармонічного балансу між усіма, хто користується вулицями (громадським транспортом, власниками автомобілів, мотоциклів, велосипедів, пішоходами);
- організації установ, діяльність яких спрямована на підтримку фізичного і психічного здоров'я жителів міст, селищ, сіл;
- умов життя, які сприяють досягненню особистого добробуту, соціального, культурного, морального й духовного розвитку особистості;
- доступу всіх жителів незалежно від віку, здібностей і прибутку до спортивних споруд, місць проведення дозвілля;
- умов для мирного співіснування різноманітних культурних, етнічних і релігійних спільнот, розвитку культурних і творчих видів діяльності й участі в них якомога більшої чисельності мешканців;
- зберігання й реставрацію історичних споруджень, розвитку якісної сучасної архітектури, створення етнічного, самобутнього образу населених пунктів;
- піднесення економіки, зберігання рівноваги між цим процесом та охороною довкілля;
- різноманітного асортименту доступних і якісних послуг і товарів, що надаються підприємствами різних форм власності, у тому числі комунальними;
- раціонального, ретельного, ефективного, справедливого використання природних ресурсів на користь усіх жителів сіл, селищ, міст;
- розвитку зручних для населення соціальних, транспортних і виробничих систем [94, с. 20-21].
Досвід і практика інших країн свідчать, що основними функціями місцевого самоврядування є: а) забезпечення діяльності інфраструктури (квартири, вулиці, водопостачання); б) побутове обслуговування (громадський транспорт, культура, спорт); в) соціальна злагода (соціальний захист, інтеграція меншин); г) формування життєвого середовища й перспективне планування (розвиток культури, міста, екологія); д) громадський порядок (поліція, пожежна служба, служба зв'язку); е) стабілізація системи (соціальний буфер між людиною і державою, соціалізація громадян, адміністративні функції) [39, с. 27].
Підсумовуючи ці напрямки діяльності, можемо зазначити, що місцеве самоврядування створюється для забезпечення права громадян на участь в управлінні публічними справами на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст; вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України і надання громадянам управлінських, соціальних та інших послуг [21, с. 21].
Органи самоорганізації населення, як елемент системи місцевого самоврядування, також беруть участь у здійсненні цих функцій в межах власної компетенції. Важливим компонентом правого статусу органів самоорганізації є їх власні функції, зумовлені природою локальної демократії, її принципами, цілями й завданнями, реалізувати які прагнуть ці органи.
Законом України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 року (ст. 3) визначені наступні завдання досліджуваних органів: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Діяльність органів самоорганізації населення повинна спрямовуватись на участь останнього у вирішенні окремих питань місцевого значення, задоволення культурних, соціальних, побутових та інших потреб мешканців через сприяння в наданні їм відповідних послуг і допомоги в розвитку відповідної території. Саме через функції цих органів здійснюється реалізація зазначених завдань і цілей. Так, М.І. Корнієнко, коментуючи ст. 3 названого Закону, характеризує перелічені завдання як "основні функції-цілі органів самоорганізації населення" (курсив авторки - О.О.) [99, с. 269]. Поєднуючи терміни "ціль" (як предмет прагнення, як те, що треба, бажано здійснити [113, с. 873]), і "функції" (як основні сторони соціального призначення певного суб'єкта, що втілюються в конкретні напрямки й види діяльності останнього щодо здійснення завдань, визначених відповідним законодавством [99, с. 172]).
Ми повністю підтримуємо думку О.Н. Ярмиша й В.О. Серьогіна, що неприпустимо змішувати функції із завданнями, оскільки одне й те саме завдання може вирішуватися певним органом в різних формах прояву влади, а одна й та сама функція влади може служити різним завданням [218, с. 56].
У правовій науці виокрем