РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Одинадцять оригінальних похідних 1,4-нафтохінону, модифікованого включенням в його структуру амінокислотного залишку аланіну, аргініну, лейцину, гістидину, гліцину, метіоніну, тирозину, аспарагінової або глютамінової кислот, синтезованих на кафедрі технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології Національного університету "Львівська політехніка" під керівництвом д.х.н., професора В.П. Новикова.
В якості референт-препаратів на різних за генезом патологічних станах використовували ампульні розчини емоксипіну 1% ("Белмедпрепарат", Білорусь), пірацетаму 20% ("Дарниця", Україна), кавінтону 0,5% (Gedeon Richter, Угорщина).
Експериментальні дослідження проведено на 210 білих нелінійних мишах обох статей масою 15-20 г та 731 нелінійному білому щуреві обох статей масою 140-410 г. Всі тварини, яких було отримано із віварію Інституту фармакології та токсикології АМН України, утримувались у віварії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (ВНМУ) на стандартному водно-харчовому раціоні при вільному доступі до води та їжі. Тварини отримували стандартне харчування у вигляді збалансованого гранульованого корму за встановленими нормами. Під час роботи з лабораторними тваринами дотримувались рекомендацій Європейської комісії щодо проведення медико-біологічних досліджень з використанням тварин та методичними рекомендаціями Державного фармакологічного центру МОЗ України. Досліди проводились з урахуванням методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України "Доклінічні дослідження лікарських засобі" [71]. Дослідження проводили в лабораторії кафедри фармакології ВНМУ, сертифікованої ДФЦ МОЗУ (посвідчення №1 від 23.02 2006 р.). Евтаназію тварин проводили шляхом передозування ефіру.
Розподіл тварин за дослідними групами в проведеному дослідженні наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за дослідними групами
Групи тваринКількістьДосліди на мишах:
1. Дослідження гострої токсичності
210Досліди на щурах:
2. Скринінг церебропротекторної активності:2.1 у наркотизованих щурів902.2 у ненаркотизованих щурів1403. Скринінг протигіпоксичної активності984. Оцінка профілактичної дії сполуки 17 у ненаркотизованих щурів різних вікових груп:4.1. дослідження на молодих щурах804.2. дослідження на старих щурах805. Оцінка лікувальної дії сполуки 17 в хронічному експерименті496. Вплив досліджуваних речовин на кровопостачання головного мозку
407. Вплив досліджуваних речовин на гемореологічні властивості крові288. Дослідження протисудомної активності вивчаємих сполук8.1. на моделі кордіамінових судом638.2. на моделі коразолових судом63
Дослідження гострої токсичності похідних 1,4-нафтохінону проведено на 210 нелінійних мишах обох статей масою 15-20 г згідно з методичними рекомендаціями Державного фармакологічного центру МОЗ України [71]. Досліджувані речовини вводили одноразово внутрішньоочеревинно у вигляді водних розчинів 1-5% концентрацій. Кожна доза вивчалася на групі тварин з 5 особин. Спостереження велось протягом 7 днів. Показник ЛД50 та його довірчий інтервал розраховували за графічним методом Лічфілда-Уілкоксона [123].
Скринінг церебропротекторної активності в ряду похідних 1,4-нафтохінону проводили на моделі гострої ішемії, яку викликали у наркотизованих тіопенталом (70 мг/кг внутрішньоочеревинно) щурів шляхом двобічної перев'язки сонних артерій (1-ша серія). Досліди проведено на 90 нелінійних щурах обох статей масою 160-190 г. За 45 хв до моделювання гострої ішемії мозку щурам вводили досліджувану сполуку внутрішньоочеревинно з розрахунку 5% від її ЛД50. Спостерігали за прооперованими тваринами протягом 3-х діб, відмічаючи кількість померлих щурів через 1, 6, 24, 36, 48 та 72 год. Результати порівнювали з контрольною групою та з дією пірацетаму в терапевтично ефективній дозі 100 мг/кг внутрішньоочеревинно, яка, за даними літератури [201], проявляє достатньо виразну протиішемічну дію на щурів з лікоподієвою тромбоемболією. Статистичну обробку цифрових даних тут та в наступному дослідженні проводили за методом ?2 [123], а при нульовому та 100% значеннях показників - за методом [197]. Вірогідними вважали зміни при р?0,05.
Скринінгове дослідження церебропротекторної активності похідних 1,4-нафтохінону у ненаркотизованих тварин (2-га серія) проведено на 140 нелінійних щурах обох статей масою тіла 140-170 г, розбитих на 12 груп по 10 тварин в кожній. Контрольна група складалась з 20 тварин. Експериментальну модель ГПМК створювали у ненаркотизованих щурів шляхом двобічної перев'язки загальних сонних артерій. Лігатури під судини підводили під каліпсоловим наркозом за 24 год до моделювання патологічного стану. Кожна сполука (в дозах, що дорівнювали 1% від ЛД50) вводилась одноразово внутрішньоочеревинно за 60 хв до перев'язування каротидних артерій. Препарат порівняння кавінтон застосовували аналогічно в терапевтично ефективній дозі 5 мг/кг, запозиченій з літератури [201]. Тварини контрольної групи отримували внутрішньоочеревинно еквівалентну кількість ізотонічного розчину NaСІ. Нейропротекторну дію речовин, що досліджувались, оцінювали за динамікою показника летальності щурів з ГПМК.
Скринінг антигіпоксичної активності сполук вивчали на 98 білих нелінійних щурах масою 155-180 г. Гостру асфіксію моделювали у наркотизованих тіопенталом (70 мг/кг) тварин шляхом повного перетискання трахеї. Антигіпоксичну дію оцінювали за тривалістю біоелектричної активності серця (БЕАС). Припиненням БЕАС вважали ізоелектричну лінію на ЕКГ протягом 1 хв, момент закінчення БЕАС відповідав останньому комплексу QRS, зафіксованому на ЕКГ. Досліджувані сполуки вводили одноразово внутрішньоочеревинно за 45 хв до моделювання гіпоксії в дозі, що дорівнювала 1% від ЛД50. Результати порівнювали з контрольною групою та стандартним антигіпоксантом емоксипіном в терапевтично ефективній дозі 10 мг/кг внутрішньоочеревинно, взятій з літератури [78, 70]. Цифрові дані обробляли метод
- Київ+380960830922