Розділ 2. Характеристика припинення суб'єктів господарювання складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядається припинення суб'єктів господарювання шляхом реорганізації, ліквідації, припинення у примусовому порядку, а також відповідальність учасників процедури припинення суб'єктів господарювання.
У підрозділі 2.1. "Припинення суб'єктів господарювання шляхом реорганізації" зазначено, що особливістю реорганізації є те, що вона на відміну від ліквідації, як правило, призводить до створення нових суб'єктів господарювання. З цією особливістю реорганізації пов'язана необхідність державної реєстрації знову виниклих суб'єктів. Правовий аналіз відмінностей реорганізації і ліквідації дозволяє зробити висновок про їх самостійність. Їх схожість полягає в тому, що вони в результаті призводять до припинення суб'єктів господарювання.
Відсутність формально-юридичного визначення реорганізації у чинному законодавстві зумовила необхідність вироблення такого. В результаті аналізу усталених та нетрадиційних визначень реорганізації суб'єктів господарювання (юридичних осіб), що мають місце в юридичній літературі, було надано теоретичне визначення поняття "реорганізація" як процесу здійснення юридично значущих дій і прийняття юридичних актів, який спрямовано на припинення і/або створення одного або декількох суб'єктів господарювання і характеризується переходом прав і обов'язків реорганізовуваного суб'єкта в порядку універсального правонаступництва до іншого суб'єкта господарювання, що продовжує існувати, або до нового суб'єкта господарювання. Таке визначення відображає правову природу досліджуваного явища та охоплює усі форми його проведення. Надано аналіз різних форм реорганізації, виділено їх спільні та відмінні риси, проаналізовано причини та наслідки реорганізації згідно з директивами ЄС. У підрозділі запропоновано до Закону України "Про захист економічної конкуренції" внести зміни і доповнення, що дозволять проведення примусової реорганізації суб'єкта господарювання виключно на підставі рішення суду за позовами уповноважених державних органів.
У підрозділі досліджувалися питання, пов'язані із переходом прав та обов'язків від одних суб'єктів до інших в результаті реорганізації. Наведені аргументи вчених свідчать про необхідність найбільш широкого розуміння прав і обов'язків. Зокрема, у роботі передбачається можливість переходу в рамках реорганізації немайнових прав підприємства, наприклад, прав на об'єкти інтелектуальної власності (на торговельний знак, на торговельну марку, немайнових прав, що випливають із патенту на винахід тощо), а також прав і обов'язків, що випливають із трудових, податкових та інших відносин.
У підрозділі 2.2. "Припинення суб'єктів господарювання шляхом ліквідації" відзначено, що ліквідації суб'єктів господарювання законодавцем приділено увагу. Виділено етапи проведення ліквідації - публікація оголошення і виявлення дебіторів, складання проміжного балансу, реалізація майна, виплати кредиторам, складання ліквідаційного балансу і внесення запису до державного реєстру.
Особливості ліквідації суб'єктів господарювання, утворених у різних організаційно-правових формах, містяться у великій кількості нормативно-правових актів. Ліквідація банків, бірж, страхових компаній, підприємств, кооперативів та інших суб'єктів господарювання має особливості.
Законодавство не містить вимог до кількості і складу ліквідаційної комісії. Тому ліквідаційна комісія може бути представлена однією особою (ліквідатором), двома та більшою кількістю осіб. При ліквідації великих суб'єктів господарювання, як правило, створюється комісія, до складу якої можуть входити особи, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, і сторонні особи. Часто ліквідацію суб'єкта господарювання може бути покладено на його орган управління (як правило, до комісії входять керівник підприємства, головний бухгалтер та інші працівники). У роботі відзначено, що формуючи комісію доцільно враховувати розмір підприємства і призначати членів, кількість яких є непарною. При ліквідації чи реорганізації великих суб'єктів господарювання комісія має складатися не менш як з 15 членів. Крім того, наявність у комісії колишнього керівника підприємства не дає підстав вважати, що голова ліквідаційної комісії має які-небудь самостійні повноваження. Тому у підрозділі розкрито підстави відповідальності членів комісії та керівників підприємства.
З метою скорочення термінів ліквідації та захисту інтересів самого ліквідовуваного суб'єкта і його кредиторів висунуто й обґрунтовано пропозицію щодо законодавчого передбачення можливості ліквідовуваного суб'єкта господарювання зажадати від свого боржника (дебітора) дострокового виконання обов'язків.
У підрозділі 2.3. "Особливості припинення суб'єктів господарювання в примусовому порядку" розглянуто питання, пов'язані із примусовим припиненням суб'єктів господарювання, зроблено висновки і пропозиції до законодавства.
Норми про примусове припинення суб'єктів господарювання (юридичних осіб) містяться в ГК та ЦК України і в спеціальних законах. Зроблено висновок про необхідність уточнення норм спеціальних законів ("Про банки і банківську діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну податкову службу в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ін.) з метою приведення їх у відповідність до ГК і вдосконалення регульованих правовідносин.
Найбільш поширеним прикладом примусової ліквідації суб'єкта господарювання є ліквідація у процедурі банкрутства. Зараз законодавство про банкрутство спрямоване на "врятування" боржника, має "продебіторський" характер. Після аналізу законодавства про примусове припинення суб'єктів господарювання внаслідок банкрутства відзначено необхідність його вдосконалення. У підрозділі запропоновано вдосконалити порядок проведення примусової реорганізації суб'єкта господа
- Київ+380960830922