РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ УМІНЬ УСНОГО АНГЛОМОВНОГО
СПІЛКУВАННЯ
2.1. Лінгводидактичні принципи формування у старших дошкільників умінь усного
спілкування англійською мовою
Під принципами навчання розуміють „вихідні положення теорії навчання” [58,
c. 270]. Вітчизняна система дидактичних принципів ґрунтується на „принципах
зв’язку змісту і методів навчання з національною культурою і традиціями,
виховуючого характеру навчання” [58, c. 270]. Загальнодидактичними вважають
принципи „науковості, систематичності, наступності, свідомості й активності
учнів, наочності, доступності, індивідуалізації процесу навчання, уважного
вивчення інтересів, здібностей, нахилів кожного учня” [58, c. 270].
Ю. І. Пассов уважає принципи „фундаментом” процесу навчання [157, с. 111].
Зауважимо, спираючись на твердження О. Я. Савченко, що спільної думки науковців
щодо визначення назв принципів та їх кількості досі немає [184, с. 81]. Аналіз
сучасної наукової педагогічної і методичної літератури засвідчив, що сучасна
лінгводидактика керується двома групами принципів - загальнодидактичними і
методичними. Останні, у свою чергу, поділяють на загальнометодичні, часткові
методичні і спеціальні методичні принципи.
Навчання дошкільників англійської мови, як і навчання інших дисциплін,
спирається на загальнодидактичні принципи. Проблемою їх визначення займалися
вчені Ю. К. Бабанський, І. Я. Лернер, О.Я.Савченко, М. М.Скаткін та інші. Ці
принципи набувають певної специфіки, зумовленої особливостями предмета
„Англійська мова” [138, с. 48].
Під методичними принципами розуміють положення, що визначають як основні, так і
другорядні параметри процесу навчання цієї дисципліни, а також найбільш
ефективні засоби досягнення дидактичної мети [189, с. 139]. Загальнометодичні
принципи складають основу навчання будь-якої мови, часткові розкривають
специфіку навчання конкретної мови (у нашому випадку – англійської), спеціальні
– визначають вивчення мовного і мовленнєвого матеріалу цієї мови.
Не маючи на меті детально з’ясовувати всі загальновідомі принципи, обґрунтуємо
загальнодидактичні і методичні принципи, які складатимуть підґрунтя методики
формування в старших дошкільників умінь усного англомовного спілкування на
основі лінгводидактичної моделі. Визначення принципів формування досліджуваних
умінь ураховує: вікові особливості старших дошкільників; включення в навчання
спілкування як форми взаємодії; взаємопов’язаність методів викладання і методів
навчання; особистісну значущість предмета спілкування для дитини; задоволення
дитини ситуацією спілкування.
Принципи, що обґрунтовуються, витікають із сутності поняття „навчання дітей
старшого дошкільного віку спілкування англійською мовою” і є правилами
взаємодії педагога і дітей під час формування в старших дошкільників умінь
усного англомовного спілкування. Раціональним нам видається згрупувати
загальнодидактичні принципи навчання відповідно до сфери їх застосування, як
запропоновано О. Я. Савченко [184]. Оскільки навчання дітей старшого
дошкільного віку іншомовного мовлення передбачає становлення кожного компонента
навчального процесу окремо та його взаємозв’язок з іншими, враховуючи
психологічні особливості навчання іноземної мови дошкільників, вважаємо за
доцільне визначити загальнодидактичні принципи, що співвідносяться:
з метою навчання (усебічний розвиток особистості дитини, цілісність
навчально-виховного процесу з іноземної мови, природовідповідність, створення
фізичного й емоційного комфорту дітей);
зі змістом навчання (науковість, доступність, систематичність, зацікавленість,
свідомості, наступність і перспективність);
зі способами організації навчання (індивідуалізація й диференціація навчання,
мотиваційне забезпечення навчання, наочність);
з результатами навчання (міцність, повне засвоєння навчального матеріалу).
З’ясуємо їх.
Принцип усебічного розвитку особистості старшого дошкільника під час
навчально-мовленнєвої діяльності створює умови для реалізації основної
навчальної мети – розвитку і виховання дитини в навчанні англомовного
спілкування: соціального, інтелектуального, комунікативного. Процес навчання
спілкування враховує діалектичний взаємозв’язок знань, умінь, пізнавальних
мовленнєвих і практичних дій, відношень, інтересів, настанов та особистісних
якостей. Тому активними формами і методами впливу ми вважаємо тільки ті, які
здатні забезпечити: зворотний зв’язок, бажання спілкуватися, вступати в
контакти з іншими дітьми, відкритість до діалогу й взаємодії. Цей принцип
викликаний потребою цілеспрямованого розвитку пізнавальних, мовленнєвих і
творчих можливостей старших дошкільників у різних видах мовленнєвої діяльності
(говорінні, аудіюванні), необхідністю стимулювання пізнавальних потреб дітей
різними способами. Ми пам’ятаємо, що будь-яке мовленнєве завдання акумулює в
собі мову (лінгвістичні знання, навички і вміння), психологію (відповідність
вікові, запитам і нахилам дитини) і педагогіку (виховний аспект). Відтак, кожне
нове завдання дає дитині нові знання з мови, що вивчається, збагачує її
лексичний словник, стимулює розвиток мовленнєвих умінь (говоріння й
аудіювання), виховує моральні якості, навчає адекватної поведінки. У свою
чергу, світогляд дитини розвивається на основі ознайомлення з традиціями,
звичаями англійців, освоєння змісту країнознавчих матеріалів (казок, віршів,
пісень, скоромовок тощо). Отже, означений принцип передбачає як лінгвістичну
освіту дошкільників, так і розширення їх кругозору, розвиток мовленнєвих
(аудіювання, монолог, діалог) і психічних (сприйняття, пам’ять,
- Київ+380960830922