Розділ 2
Геологічна характеристика району досліджЕНЬ
2.1. Загальні відомості про геологічну будову та корисні копалини Кривбасу
Сьогодні виділення Криворіжжя як певної економічної одиниці, перш за все,
пов’язане з існуванням на його теренах залізорудних родовищ. Криворізька
структура являє собою унікальну геологічну споруду на території Українського
щита, яка містить великі поклади корисних копалин. Стосовно історії
стародавньої гірничої справи також цілком виправданим є виділення Криворіжжя за
геологічними особливостями. Тут залягають та відслонюються породи, які часто
вирізняють цей район серед інших, до того ж, ріки Інгулець та Саксагань, які
перетинають Криворізьку структуру, зумовлюють велику кількість природних
відслонень, які могли використовуватись давніми людьми в якості місць видобутку
кам’яної сировини.
Геологічна будова Криворіжжя досить активно досліджувалася, що, звичайно, було
пов’язано з вивченням залізорудних родовищ.
Внесок у дослідження геології Криворізького басейну зробило чимало вчених. У
ХVІІІ ст. його вивчення почали В.Ф. Зуєв та Й.Гюльденштедт. У ХІХ ст.
Криворіжжя досліджували В. Пиленко, П.І. Кульшин, М.П. Барбот-де-Марні, Л.
Штріппельман, В.О. Домгер та С.О. Конткевич, яким було складено першу
геологічну карту басейну. Важливі результати одержали П.П.П’ятницький, А.В.Фаас
та В.Є.Тарасенко. Ці роботи дуже корисні для археолого-петрографічного вивчення
регіону, оскільки містять інформацію про первинний стан природних відслонень.
Наприклад, в роботі В.Є.Тарасенка 1914 р. наведено карту Криворіжжя, попередньо
складену А.В.Фаасом [134], на якій позначені відслонення гранітоїдів,
метабазитів і дайкових порід [127]. Хоча визначення порід у роботі
відрізняються від сучасних, ця інформація є дуже цінною, бо сьогодні багато із
зазначених відслонень втрачені, або змінені внаслідок діяльності людини.
Уявлення про геологію Кривбасу значно розвинулося протягом гірничого освоєння
району у 30-60-ті роки минулого століття. Вивчення проводилося М.І.
Світальським, І.І. Танатаром, Я.М. Бєлєвцевим, Ю.І.Половінкіною, Л.І.
Мартиненком, Ю.Г. Гершойгом, І.С. Усенком, П.М.Каніболоцьким, В.Ф. Петрунем,
М.П. Семененком, М.О. Самаріним та багатьма іншими дослідниками [6-7, 15-16,
19, 23, 30, 34, 38, 74, 86-87, 95, 97-101, 107, 121-123, 130-133, 136,
149-150]. Частина цих робіт містить детальні описи гірських порід з природних
відслонень.
З початку 70-х років минулого століття роботи, які проводилися на Криворіжжі,
стосувалися більш глибокого його вивчення у геологічному та мінералогічному
плані. Слід відзначити монографію Є.К. Лазаренка та ін. „Минералогия
Криворожского бассейна” [60], в якій докладно охарактеризовані властивості
мінералів району. Проводились роботи з більш детального дослідження руд та
інших порід [4-5, 8, 14, 21, 28, 55-56]. Також, в цей період була опублікована
низка праць, присвячених стратиграфії басейну [9-10, 13, 31-33, 47, 81-83, 85,
112-116, 129, 146], в яких велася дискусія щодо стратиграфічного поділу порід
Кривбасу.
Криворізька структура розташована в центральній частині Українського щита. Вона
приурочена до межі двох різновікових мегаблоків: Інгульського, складеного
метаморфізованими вулканогенно-осадовими та гранітоїдними утвореннями
палеопротерозою, і Середньопридніпровського, в будові якого беруть участь
плагіогранітоїди палеоархею, які вміщують зеленокам’яні структури мезо- та
неоархейського віку.
На захід від Криворізької структури залягають гранітоїди інгулецького та
кіровоградського комплексів. На схід – гранітоїди саксаганського та
дніпропетровського комплексів, а на північний схід – демуринського.
Дніпропетровський комплекс представлений плагіогранітами і мігматитами,
інгулецький складається з подібних порід, які відрізняються тим, що окрім
плагіоклазу містять мікроклін, кіровоградський комплекс представлений
асоціацією гранат-біотитових, біотитових, порфіроподібних і трахітоїдних
гранітів, аплітів, пегматитів і апліто-пегматоїдних гранітів. Саксаганський
комплекс об’єднує біотит-роговообманкові, біотитові плагіограніти, тоналіти,
діорити і гранодіорити, демуринський – граніти двопольовошпатові та суттєво
мікроклінові [24, 45, 148].
Криворізька структура представлена породами криворізької серії та глеюватською
світою. Згідно кореляційній хроностратиграфічній схемі докембрію Українського
щита [45], криворізька серія, що складає третій палеопротерозойський віковий
поверх Середньопридніпровського мегаблоку, розчленовується на чотири світи:
новокриворізьку, скелюватську, саксаганську та гданцівську. На відкладах
криворізької серії зі стратиграфічним і кутовим неузгодженням залягають породи
глеюватської світи.
Криворізька структура має складну тектонічну будову. Вона представляє
монокліналь, ускладнену синкліналями, антикліналями, а також тектонічними
розломами. В її центральній частині розташована Основна (Криворізька)
синкліналь, на схід від останньої знаходяться менші за розміром Саксаганська
антикліналь та Саксаганська синкліналь, а з заходу – Тарапако-Лихманівська
антикліналь та Лихманівська синкліналь. В північній частині структури
спостерігається поворот її порід на північний захід. Тут розташовані
Демуринська антикліналь та вузька Жовторіченська синкліналь біля північної
границі басейну. Також серед особливостей залягання слід відзначити те, що
великі складки мають більш дрібну складчастість різних порядків.
Значну роль в будові Криворізької структури відіграють розломи. Найзначнішим з
них є Криворізько-Кременчуцький глибинний розлом. По ньом
- Київ+380960830922