РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НЕКОДИФІКОВАНИХ ГРАФІЧНИХ УТВОРЕНЬ СУЧАСНОГО ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМА
У сучасній лінгвістиці чільне місце відводиться дослідженням особливостей мови
масової комунікації та їх ролі у формуванні суспільної думки. Кожна епоха
існування суспільства характеризується своїми особливостями розвитку мови, в
кожний період життя мови переважають певні види спілкування. Сьогодні
центральне місце в системі комунікації займає сфера засобів масової інформації
(як усних, так і друкованих), тобто практична, особлива мова засобів масової
інформації, за допомогою якої мовленнєві твори створюються за зразком усного
спілкування з читачем, із використанням лексичних та інших засобів, притаманних
безпосередньому мовленнєвому акту [17, с. 12]. За таких умов відбувається
відбір мовних засобів із загального неформального регістру, які на даний момент
сприймаються як доцільні, адекватні для письмової реєстрації, що приводить до
створення нового варіанта функціональної норми і в кінцевому результаті впливає
на розвиток загальнонаціонального мовленнєвого стандарту.
2.1. Сучасні тенденції розвитку функціональної норми французької мови
Питання мовної норми в силу об’єктивної незлагодженості як меж норми, так
і суб’єктивного розуміння цієї проблеми, буде завжди залишатися дискусійним.
Поняття норми тісно пов’язане з поняттями дотримання та порушення норми,
відповідності та невідповідності, доречності та недоречності вживання мовних
одиниць в мовленні. Мовна норма часто трактується як кодекс правил, які
регламентують слововживання, і розглядається не лише як соціально схвалюване
правило, але і як правило, що відображає закономірності мовної системи та її
еволюції.
Як вже зазначалося, всі зміни, які відбуваються в суспільстві, і як
наслідок, отримують своє вираження в мові, відображаються в першу чергу в
засобах масової інформації. Саме тому інтерес до вивчення узусу ЗМІ не
випадковий. Як зазначає Г. П. Нещименко, завдяки використанню засобів масової
інформації (як усних, та і друкованих, і в першу чергу електронних), ця
комунікативна сфера займає чільне місце в системі етнічної комунікації,
впливаючи на формування стереотипів мовленнєвої поведінки [105, с. 96].
Узус ЗМІ являє собою динамічний об’єкт дослідження. Він відображає рух
мовної матерії, нові тенденції розвитку мовної ситуації, є найбільш "чутливим"
індикатором змін соціальних та генераційних пропорцій в суспільстві, реагує на
прогрес в наочно-технічному забезпеченні інформаційно-комунікативних контактів
як у внутрішньо-етнічному, так і міжетнічному просторі [105, с. 99]. Проте
варто відзначити, що мова ЗМІ характеризується внутрішніми протиріччями, вона
водночас поєднує в собі такі якості, як динамічність та консерватизм,
еталонність та залежність від мовленнєвих пріоритетів свого часу, в тому числі
зумовлених модою. Все це забезпечує, з одного боку, певну мінливість,
несталість узусу ЗМІ; а з іншого – є потужним імпульсом для розвитку мовного
забезпечення даного виду спілкування.
Як сьогодні зазначають багато лінгвістів (З. О. Гетьман [42], А. Д.
Бєлова [15], В. Г. Костомаров [76-78], Л. М. Борисова [17], Г.П. Нещименко
[105]), сьогодні відбувається цілком очевидне зниження ("усереднення",
"масовізація") мовленнєвого стандарту, яке супроводжується активним вторгненням
елементів розмовної мови. Варто зазначити, що зниження мовленнєвого стандарту в
сучасній публічній комунікації та друкованих ЗМІ спостерігається не лише в
якійсь окремо взятій мові, подібна тенденція відстежується в більшості мов
світу, тому можна стверджувати, що тенденція до "розмовності" є специфічною
прикметою мовного розвитку сучасної цивілізації в цілому. В зв’язку з цим, в
останній час з’являється чимало робіт, присвячених проблемі посилення впливу
розмовної мови на літературну, в яких робляться спроби встановити причини, що
зумовлюють зміну мовленнєвого етикету в сучасних медійних засобах, а також
масштаби впливу розмовної мови, соціолінгвістичний статус популярних розмовних
маніфестацій, їх адекватність комунікативному стандарту конкретної ситуації
спілкування і т.п. Коло цих питань виводить й більш загальну проблему, а саме,
як слід оцінювати еволюцію мовленнєвого стандарту в мові ЗМІ. Чи йдеться про
кризу сучасної мовленнєвої культури, чи про закономірно обґрунтовану тенденцію,
що має реальну історичну перспективу?
Г. Н. Нещименко в своєму дослідженні, присвяченому динаміці мовленнєвого
стандарту сучасної вербальної комунікації, виділяє два фактори, що мали вплив
на еволюцію мовленнєвого стандарту публічної вербальної комунікації другої
половини XX століття: "[…] 1) зміна нормативної основи літературної мови, що
отримала своє вираження у втраті мови творів художньої літератури свого
нормотворчого значення; 2) переважне використання в сфері публічної комунікації
усних каналів комунікативного зв’язку" [105, с. 100].
Як відзначає автор, наприкінці століття мова художньої літератури втрачає
своє нормотворче значення. Спадкоємцем цієї функції стає мова медійних засобів.
Зміщення нормотворчого акценту з художніх текстів на мову ЗМІ в основному було
зумовлено різницею їх цільових установок: задачею художнього твору є,
насамперед, естетичне самовираження особистості мовця, а не зорієнтованість на
масового читача. Реалізації цієї мети і підпорядковується відбір виражальних
засобів. Медійні засоби, в свою чергу, орієнтується на масову аудиторію, на
створення єдиного комунікативного та культурного простору. Для реалізації цієї
мети необхідно, щоб вербальна оболонка текстів ЗМІ була доступною для масової
аудиторії, тобто максимально наближеною до її мовленнєвого
- Київ+380960830922