Ви є тут

Набуття та передання авторських прав на комп'ютерні програми

Автор: 
Дмитришин Володимир Степанович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U004184
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
НАБУТТЯ ТА ПЕРЕДАННЯ ПРАВ НА КОМП’ЮТЕРНІ ПРОГРАМИ
2.1. Набуття прав на комп’ютерні програми
Одним з найважливіших питань авторського права, яке власне визначає ту точку в
часі, після якої можливе настання правовідносин щодо об’єкту права, є питання
про момент виникнення у певної особи авторського права. Цивільний кодекс
встановлює, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав,
встановлених цим Кодексом, іншими законами чи договором. Досить, на наш погляд,
справедливо зведення до рівня синонімів “виникнення” та “набуття” прав. Дійсно,
суб’єктивне право інтелектуальної власності не може бути “безособовим”, - якщо
таке право об’єктивно існує, то обов’язково існує і особа, якій таке право
належить (ст. 435 ЦК).
Досить чітко і однозначно в кодексі зазначено і момент виникнення авторського
права – з моменту створення. Створенням, на наш погляд, є саме надання об’єкту
авторського права певної матеріальної форми, в якій він може бути сприйнятий
оточуючими.
Авторські права виникають за умови наявності певних юридичних фактів, які можна
поділити на первісні, тобто такі, коли права на комп’ютерну програму виникають
незалежно від волі третіх осіб (це власно створення автором цієї програми) та
похідні, за якими майнові авторські права набуваються за волею попереднього
власника, та (як правило) набувача прав.
Аналізуючи чинне законодавство можна зробити висновок, що підстав виникнення
(набуття) авторських прав може бути декілька.
Авторське право на комп’ютерну програму може виникати:
1. З факту безпосереднього створення її автором такої програми або факту
створення комп’ютерної програми спільною працею декількох осіб – співавторів;
2. З факту створення автором комп’ютерної програми в порядку виконання
службових обов’язків. Майнові права інтелектуальної власності виникають у
автора та у юридичної або фізичної особи у якої працює працівник, який створив
комп’ютерну програму;
3. З факту створення комп’ютерної програми на замовлення. Майнові права
інтелектуальної власності виникають у автора та у замовника;
4. З договору про передачу права на комп’ютерну програму;
5. З інших договорів;
6. У юридичної особи з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в
якості вкладу до статутного капіталу такої юридичної особи;
7. Внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом.
8. В порядку спадкування;
Причому і немайнове і майнове право, як комплекс прав, виникає лише в випадку
безпосереднього створення комп’ютерної програми автором, а в інших випадках,
можливе лише виникнення у особи майнових прав інтелектуальної власності на такі
програми.
Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору
чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших
формальностей (ст.. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Твори є об’єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо
них, незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу
чи форми їх вираження. Таким чином, можна зробити висновок, що в даному випадку
має місце юридичний вчинок, який тягне за собою виникнення авторських
правовідносин, незалежно від наявності факту державної реєстрації.
На думку відомого правознавця В.Вольфсона, в даному випадку має місце аберація
специфічних, таких, що характеризуються як авторські, відносин, які виникають
між конкретною особою і конкретним твором в силу створення першим останнього, і
специфічного авторського права вимагати признання цього факту при будь-якому
використанні твору [119 с.2].
Конструкція набуття прав в даному випадку, порівняно з набуттям прав на об’єкти
промислової власності, є дещо спрощеною – достатньо самого факту створення
твору, що вже саме по собі призводить до виникнення та набуття автором
передбаченої законодавством сукупності авторських прав, і набуття жодного з цих
прав не пов’язане з будь-якими додатковими вчинками автора [120 с.60-66].
В даній ситуації повністю відсутній, передбачений законодавством для набуття
деяких інших прав, певний юридичний склад “факт плюс визнання (підтвердження)
такого факту”, як наприклад, в угоді купівлі нерухомості, коли договір купівлі
має бути посвідчений нотаріально, чи навіть “факт плюс визнання (підтвердження)
такого факту”, що має місце в патентному праві, коли права виникають лише після
визнання державою факту створення автором об’єкта права.
Зазначена конструкція є досить простою, не вимагає будь-яких формальностей, не
сковує свободу творчості і повною мірою поважає право автора вчиняти зі своїм
твором так, як він вважає за потрібне.
Схожий, але дещо складніший, механізм набуття авторських прав на комп’ютерну
програму, створену спільною працею декількох осіб. Як визначає Цивільний
кодекс, авторське право на твір створений у співавторстві, належить співавторам
спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи
складається з частин, кожна з яких має самостійне значення (ст.. 436 ЦК).
Визнається такою, що має самостійне значення, частина твору, створена у
співавторстві, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього
твору. Фактично цим поняттям визначені види співавторства – подільне і
неподільне. “Якщо частина твору, створена у співавторстві, визнається такою, що
має самостійне значення, а також може бути використана незалежно від інших
видів цього твору, - то це й буде роздільне співавторство. Якщо таких умов
немає – співавторство нероздільне” [121 с.24 -27].
Характерним саме для комп’ютерних програм, є те, що в переважній більшості
випадків сучасні програми є настільки складними і об’ємними творами, що
створення їх в прийнятні для