РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ
ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНИ
(ЗА ПОКАЗНИКОМ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ)
2.1.Сучасний екологічний стан поверхневих вод України
Сучасна екологічна ситуація на Україні значною мірою зумовлена надмірним
техногенним навантаженням на навколишнє природне середовище, що обумовлює зміни
в хімічному складі природних вод і погіршення їх якісних показників, кризове
зменшення еколого-санітарних витрат у річках та виснаження водно ресурсного
потенціалу.
Багаторічні поступові зміни екологічного стану природних водних об’єктів
призвели до певних порушень у функціонуванні окремих ланок водної екосистеми
внаслідок її змін, структурних втрат природної стійкості, заміну одних видів
біоти іншими [1, 2].
В теперішній час вплив на річкові екосистеми не обмежується тільки надходженням
стоків з всіляким брудом. Зараз водозабірна площа та діяльність людей на ній
впливає на водойму більш суттєво ніж точковий стік забруднень.
Для річок України характер протікання процесів забруднення і самоочищення
неоднаковий. На це впливає як історичний, так і екологічний фактори. Перший
залежить від геологічної історії певного басейну і його органічного населення,
другий пов’язаний з сучасним становищем водойми і наявними умовами –
температурою і прозорістю, характером донних відкладів тощо.
Нерівномірний розподіл водних ресурсів по території України, недостатнє
врахування водного фактору при розміщенні галузей промисловості і сільського
господарства, швидкий ріст водоспоживання, нераціональне використання водних
ресурсів призвели до значного погіршення їх якості в цілому та за показниками
сольового складу зокрема [3].
В зв’язку з незадовільним станом якості води водних об’єктів забезпечення
якісною водою населення України ускладнюється [75-77]. Сьогодні близько 70 %
поверхневих водойм і значна частка запасів підземних вод втратили своє
призначення як джерело питного водопостачання. Забезпечення потреб населення
України поверхневими водними джерелами здійснюється на 68 %, якість яких у
багатьох випадках не відповідає нормативним вимогам і оцінюється як
незадовільна [78, 79]. Скид забруднюючих речовин для більшості підприємств
промисловості та комунального господарства значно перевищує встановлені
гранично-допустимі норми.
За даними щорічної державної статистичної звітності, наприклад, у 2005 році
було скинуто у водні об’єкти 8900 млн. м3 стічних, шахтно-кар’єрних та
колекторно-дренажних вод, з яких близько 3450млн. м3 є забрудненими. Найбільші
скиди спостерігаються в басейні р. Дніпро, р. Кальміус, р. Сіверський Донець,
р. Інгулець, а також в Чорне море та Азовське моря [80].
Аналіз якості води за гідрохімічними показниками, який наведено в [81],
свідчить про те, що процес погіршення екологічного стану поверхневих вод
спостерігається майже по всіх річках.
Протягом 2004 року гідрохімічний стан р. Дніпро та її водотоків
характеризувався декількома кризовими періодами на початку року та протягом
літнього спекотного періоду. Так мінералізація води у водосховищах дещо
знизилась, за рахунок підвищеної водності в басейні Дніпра. Починаючи з 2003
року вміст фосфатів у воді водосховищ почав збільшуватись. Це свідчить про
підвищення антропогенного навантаження на р. Дніпро через збільшення скидів
неочищених та недостатньо очищених стічних вод, неефективну роботу очисних
споруд міст і промислових підприємств. У літній період значно підвищився вміст
у воді органічних сполук та прослідковувалося різке зростання життєдіяльності
фітопланктону і початку цвітіння водосховищ. Також було відмічено збільшення
показників кольоровості води, ХСК і БСК, вмісту заліза та амонію [81 - 83].
Найбільшою екологічною проблемою в басейні Дніпра є р. Інгулець, якість води
якої контролюється у 8 створах від Іскрівського водосховища до гирла річки.
Різко погіршується якість води Інгульця нижче скидів підприємств Кривбасу
[81].
Високі природні показники вмісту заліза загального, амонію, хімічного
споживання кисню (ХСК), біохімічного споживання кисню (БСК) та кольоровості
притаманні річкам Прип’ять та Уж.
Для води р. Десна характерним є менше, ніж в дніпровській воді, забруднення
органікою і органічні речовини легше мінералізуються біохімічним шляхом.
Течія р. Рось та велика кількість розташованих на ній водосховищ зумовлюють
проходження у її водах внутрішніх процесів, інтенсивність яких, значній мірі,
визначає наявність вмісту азоту і фосфору [81].
Забруднення води р. Псьол органічними речовинами та іонами амонію залишилась на
рівні минулого року, а залізом дещо зросла.
Для р. Оріль, як і більшості річок південної частини басейну Дніпра характерним
є те, що вони високо мінералізовані (на рівні 708-2332 мг/дм3). У 2004 р.
погіршився стан річки в порівнянні з минулим роком – збільшився вміст у воді
сульфатів, магнію, збільшилася жорсткість води та мінералізація.
Стан р. Самара значно погіршився – зросли показники мінералізації, ХСК,
жорсткості, майже у два рази зріс вміст сульфатів і хлоридів.
Найбільш забрудненою на територіях Хмельницької та Вінницької областях є р.
Південний Буг. Концентрації солей важких металів, за винятком заліза
загального, не перевищували норм для води госппитного використання.
Якість води р. Сіверський Донець у 2004 році не відповідала нормативам для
господарсько-питного водокористування за показниками ХСК та вмістом
нафтопродуктів. Після впадіння р. Уди в Сіверський Донець якість води останньої
погіршується, збільшується вміст фосфатів та мінералізація.
Внаслідок незадовільної господарської діяльності підприємств видобувної,
металургійної промисловості, гідр
- Київ+380960830922