Формування комунікативної компетентності майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних дисциплін

РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКУМЕНТОЗНАВЦІВ
У другому розділі теоретично обґрунтовано модель формування комунікативної
компетентності майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних
дисциплін, що передбачає органічну єдність компонентів комунікативної
компетентності; реалізацію етапів технології формування комунікативної
компетентності у поєднанні з активними формами організації, методами і засобами
навчання; здійснення комунікативного, професіографічного, системно-структурного
та особистісно орієнтованого підходів у навчанні; дотримання педагогічних умов
формування комунікативної компетентності майбутніх документознавців.
2.1. Педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх
документознавців
Успішне формування комунікативної компетентності у майбутніх документознавців
вимагає обґрунтування педагогічних умов.
Погляд на комунікативну компетентність як категорію, що регулює всю систему
ставлень людини до природного і соціального світу та до самого себе дозволяє
включити в неї:
1) ситуативну адаптованість на основі високорозвиненої рефлексії та
сенситивності;
2) вільне володіння вербальними й невербальними засобами соціальної поведінки:
звукового мовлення з використанням всього різноманіття фонологічних та
невербальних елементів, що утворюють знакові підсистеми (акцент, інтонація,
експресія обличчя, жестикуляція); писемного мовлення, включаючи стиль
самовираження та паралінгвістичну графіку (почерк, розміщення тексту, виділень
в ньому, підкреслень і т.п.); власне невербальних засобів [75].
Вербалізована рефлексія передбачає проговорювання в присутності інших того, що
індивід відчуває в цей момент. Як правило, майбутнім документознавцям
доводиться працювати в умовах такої культури спілкування, яка спонукає до
оцінного взаємообміну інформацією, а не довільного висловлювання переживань. У
зв’язку з цим, навчальні завдання, які пропонуються студентам, повинні бути
наближені до умов їхньої майбутньої професійної діяльності. Тільки так можна
створити у майбутніх фахівців внутрішню мотивацію до формування комунікативної
компетентності. Якщо студентам не буде зрозумілим значення навчального
матеріалу для майбутньої фахової діяльності, неможливо сподіватися на їхню
творчу активність [82]. За інших рівних умов студенти активніше розв’язують
завдання, які, певним чином, пов’язані з їхньою професією [174].
Зрозуміло, що відсутність мотивації навчання знизить, а то і зовсім знищить усі
спроби. Тому важливою педагогічною умовою формування комунікативної
компетентності є мотивація навчання.
Вивчення теоретичного матеріалу з орієнтацією на майбутню професійну діяльність
стимулює розвиток у студентів мотивації учіння, прискорює перехід від
пізнавальної мотивації до професійної.
Відтак не менш важливою педагогічною умовою формування комунікативної
компетентності майбутніх документознавців є забезпечення професійної
спрямованості навчання, розробка комплексу професійно-орієнтованих ситуативних
завдань, які б сприяли розвитку умінь ділового спілкування та моделювання у
навчальному процесі ситуацій реального спілкування.
Адекватними формами моделювання комунікативних ситуацій, з якими доведеться
зустрітися студентам у майбутній професійній діяльності, є імітаційні
сюжетно-рольові та ділові ігри. Саме цим формам, найбільшою мірою, властиві
особливості, що сприяють удосконаленню комунікативної компетентності майбутніх
документознавців.
Професійно-рольова гра є формою комунікативного моделювання системи відносин,
характерних для того чи іншого виду професійної діяльності. Проведення гри
являє собою розгортання особливої, ігрової активності учасників на імітаційній
моделі, що відтворює умови і динаміку професійної діяльності [6; 25; 274].
Участь у різноманітних ділових і рольових іграх сприяє розкриттю та
вдосконаленню потенціалу вербального і невербального самовираження. Скутість,
невпевненість, надмірна ігрова ексцентричність поступово переростатимуть у
більш виважені, спокійні, впевнені дії, що й буде показником покращення
комунікативної компетентності майбутнього фахівця.
Навчально-рольова гра активізує пізнавальну діяльність, тому що, з одного боку,
забезпечує пізнавально-ціннісне сприйняття інформації, а з іншого – заповнює
прогалини в наявній інформації за рахунок комплексного “бачення” мікропроблем,
що виникають під час гри. Це розширює діапазон мислення, тому що студенти
вчаться не тільки бачити місце, де допущена помилка, але й розуміти, чому вона
сталася, до яких наслідків призводить. Таким чином стимулюється розвиток як
ретроспективного, так і прогностичного мислення. Студенти вчаться працювати на
випередження, передбачати можливі ситуації, труднощі, проблеми.
Тому ми вважаємо, що формування комунікативної компетентності безпосередньо
пов’язане з такою педагогічною умовою як забезпечення активності
документознавця та розвиток його пізнавальної діяльності. П.Я. Гальперін,
Н.Ф. Тализіна [45] за основу своєї концепції беруть не сприйняття, а дію
(зовнішню – практичну, або внутрішню – розумову), яка має бути адекватною тим
знанням та вмінням, які застосовуються. Дослідники вважають, що будь-який вплив
на розумову діяльність студентів неефективний, якщо немає їхньої активності,
тобто тільки через діяльність самого студента можливе засвоєння будь-якої
програми навчання. Ученими було виділено такі етапи навчальної діяльності
студента: орієнтування в матеріалі, зовнішня матеріальна діяльність, голосна
мовна дія, мовна дія про себе, розумова дія.
Згадані концептуальні ідеї знаходять відображення